Виставка «Під напругою» Христини Ковалюк

Напруга — це світло, електрика, рух. Але також — це неконтрольована сила, вибух, руйнація, небезпека. Як і для сучасного міста, людині необхідна ця енергія буквальна та метафорична. І її всіляко намагаються приручити, або хоча б направити в потрібне русло. Напруга невпинно тече міськими артеріями, щоб у кожного було власне Сонце вдома. Та на що вона здатна, коли рухається тілом, коли осідає тягарем в животі та виривається вогким тремором в руках?!
Як зазначає художниця «…Спочатку мене захопили ЛЕП (лінії електропередачі), їхня графіка, потужність та міць образу. Здавалось, ось вона – промовиста метафора для людини. Але головним героєм не могла стати опора, адже вона без решти елементів залишиться просто стовпом».

Тому за основу для графіки та об’єктів були взяті: елементи керамічних та скляних ізоляторів, розподілювачів, прохідників, металевих кріплень, дротів, бетонних стовпів – все, що не є надто помітним, але невпинно виконує свою роботу для безпечного розподілу електрики. Вони – необхідна складова цілої системи, де кожен є важливою ланкою, а вихід з ладу потребує негайних ремонтних робіт, щоб мережа не залишилась без світла.
Часто під напругою життєвих подій можна згоріти, заклякнути, збожеволіти або ж творити неймовірні речі, боротися, пристрасно кохати. Саме тому, серія робіт з однойменною назвою про суперечливість сприйняття цього «світла»; про темряву і пошук енергії для продовження шляху; про страх та надію.

Робота над виставкою стала для авторки особистою боротьбою з внутрішнім сумнівом, викликом для зустрічі з собою як з художницею та можливістю відкрито візуально «поговорити» про проблему постійної напруги та тривоги. Це спроба побачити образи в кіптяві, навчитись дихати під шаром смогу, намацати пальцями в темряві вмикач, видобути альтернативне джерело внутрішнього світла, доторкнутися до оголених дротів без гумових рукавиць. Бути під напругою і продовжувати творити.