Виставка «Михайло Фіголь. Малярство (1927-1999)»

Михайло Фіголь – відомий мистецтвознавець, художник-монументаліст, живописець, графік, педагог, народився 18 жовтня 1927 р. у с. Крилос (тепер – Галицький р-н Івано-Франківської обл.).

Професійний вишкіл здобував на факультеті мистецтвознавства Ленінградського інституту живопису, скульптури і архітектури ім. І. Рєпіна (1955–1961) (тепер – Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Рєпіна). У творчій атмосфері, що панувала в інституті, майбутній художник уявляв себе новітнім Шевченком чи Васильківським, котрі були покликані привезти у рідний Край світло академічної науки.

Водночас він був активним учасником громадського життя, зокрема, допоміг обладнати в інституті меморіальну кімнату Тараса Шевченка. Отримавши диплом та кваліфікацію «мистецтвознавець», М. Фіголь вступив до аспірантури на кафедру історії мистецтва. Проте, маючи непоборне бажання долучитися до розвою національної культури, повернувся до м. Станіслава (тепер м. Івано-Франківськ) і продовжив навчатися в аспірантурі заочно. 1972 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Українська сатирична графіка кінця ХІХ – початку ХХ століть».

У рідному Прикарпатті М. Фіголь з розмахом поринув у мистецьку стихію: виконував станкові та монументальні живописні твори, був експонентом місцевих виставок. Художник мріяв відродити славу малої батьківщини – м. Галич та втрачене шляхетне ім’я мистецького Станіслава. Малюючи картини – марив образами історії давнього Галича, досліджуючи мистецтво – шукав унікальні особистості.

М. Фіголь провадив також і педагогічну практику: з 1964 року викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті (тепер – Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника), з 1991 р. обіймав посаду професора, завідував кафедрою образотворчого мистецтва. 1998 року захистив докторську дисертацію «Мистецтво Галича ХІІ—ХІV століть (Історія. Типологія. Художні особливості)».

Національне відродження в Україні на початку 1990-х років спонукали художника до новаторських змін і пошуків нових виражальних засобів мистецтва. Осмислення історії власного народу знайшло відображення у численних тематичних картинах, в історичному живописі, у монументальних портретах національних героїв, а також у монументально-декоративних формах. Працював також над відтворенням пам’яток стародавнього Галича, зокрема церкви Св. Пантелеймона: реставрував фрески, відновлював та закріплював графіті на зовнішніх стінах, реконструював іконостас. Рівно ж не полишав роботи у пейзажному жанрі, який залишався панівним у його творчості, захоплювався килимарством і графікою.

Паралельно із творчим поступом розвивалася культурно-громадська діяльність митця. Передовсім він виступив ініціатором і сприяв створенню Івано-Франківського художнього музею (1980 р.), Національного музею-заповідника «Давній Галич», брав активну участь у підготовці до відзначення 1100-річчя Галича. 1999 р. художник став лауреатом премії ім. Василя Стефаника.

Життєвий і творчий шлях Михайла Фіголя, українського митця і вченого був непростим, проте дуже цікавим і наповненим різноманітними подіями. Строката вервиця життєвих епізодів насвітлює його творчу та наукову роботу додатковими відтінками.