Виставка графіки та живопису Івана Остафійчука

Виставка презентує графічні та малярські твори від 1970-х років і дотепер. Творчість 2015-го року представляють два живописні цикли. Цьогорічний проект – це короткий ретроспективний погляд на мистецьку спадщину Івана Остафійчука, присвячений 75-річчю від дня народження митця.

Іван Остафійчук – яскравий представник сучасного образотворчого мистецтва, творчість якого помітною сторінкою увійшла як в історію української культури, так і в контекст європейської. Він культивує такий тип малярства, який опирається на глибинні національні традиції, розвиваючи їх і, разом з тим, обіймає своє вагоме місце в загальному контексті сучасних мистецьких ідей та орієнтирів. Його доробок – це особливий світ художніх образів, діапазон звучання яких яскравий і багатоваріантний.

Твори І. Остафійчука не перестають вражати своєю духовною наснаженістю, широтою і майстерністю охоплення явищ буття, інтерпретацій, неповторністю мистецьких висловлювань (цикли «Рецидив», «Подорож до Батурина», «Сага про бойків»).
Творчість Івана Остафійчука добре відома як в Україні, так і за її межами. Його твори експонувалися на виставках у Польщі, Канаді, США, Чехії, Франції, Італії й завжди мали успіх та свою постійну аудиторію шанувальників.

Для Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького виставка є особливо цінною, оскільки більшість творів, заекспонованих на виставці, разом зі значною частиною творчого доробку (загалом 200 робіт), митець передає в дар музеєві.

Біографічна довідка:
Іван Остафійчук народився 28 липня 1940 року в с. Тростянець Снятинського району Івано-Франківської області. Навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, а у 1960-1966 рр. – у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв). Його педагогами були Ярослава Музика, Роман Сельський, Леопольд Левицький. Після закінчення інституту працював у ділянці декоративного мистецтва, виконував проекти гобеленів, монументально-декоративні панно і мозаїки. У 1968 р. став членом Спілки художників УРСР.

З 1963 р., ще у студентські роки, І.Остафійчук починає брати участь у виставках – обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних. У 1978 р. відбулась перша персональна виставка митця у Львівській картинній галереї, у 1980 р. – в Тернополі і Хмельницьку, у 1986 р. – знову у Львові, в Музеї народної архітектури і побуту.

У 1980 р. на ІХ Бієнале графічного мистецтва у Брно (Чехословаччина), де експонувалось кілька тисяч творів більше 600 художників з різних країн, журі виділило серію монотипій «Українські народні пісні» Івана Остафійчука, присудивши авторові золоту медаль. Ці твори не залишились поза увагою і на Всесоюзній виставці книжкової ілюстрації (Москва, 1979 р.), і на виставці радянської графіки у Болоньї (1980 р.). Твори митця експонувались на Міжнародному квадрієнале гравюри малих форм (Чехословаччина, Банська Бистриця, 1981 р.), ІІІ Бієнале європейського естампа (Німеччина, Баден-Баден, 1983 р.), на виставках радянської графіки в Бельгії (1983 р.) та Франції (1983 р.).

У 2007 р. Іванові Остафійчукові було присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка за цикли художніх робіт «Моя Україна», «Подорож до Батурина» та «Бойківська сага».