Виставка «Чорний вогонь Гавареччини»

Виставка “Чорний вогонь Гавареччини” – це спроба відстежити та розповісти історію «відкриття» одного з останніх осередків чорнодимленої кераміки через твори, спогади та світлини людей, причетних до відродження гаварецького ремесла.

На експозиції представлено знакові роботи гаварецьких майстрів кінця 19 -початку 21 століть, а також твори мистецтва і документи, що зберігаються у збірках Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького, Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства Національної академії наук України, Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника, Музею Українського католицького університету, а також у приватних колекціях.
Особливе місце на виставці займають роботи родини львівських митців – Ярослава, Ярослави та Мар’яни Мотик, що одні з перших перейняли технологію і почали працювати з гаварецькою керамікою.

Остання велика виставка гаварецької кераміки відбулася ще у 1988 році – в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові. Тоді це була ініціатива молоді, яка згуртувалась довкола Товариства Лева і поставила собі за мету привернути увагу до одного з останніх осередків чорнодимленої кераміки в Україні. Крім виставки, у цей час Товариство Лева організувало ще й благодійний ярмарок у Бернардинському дворику, а згодом ініціювало створення цілої гончарської школи в Гавареччині, якою у 1988-1992 роках опікувався художник-керамік Ярослав Сливінський.