"Історична правда" відвідали музей перед відкриттям. " />

Екскурсія Природознавчим музеєм у Львові


Головне приміщення музею, палац XIX сторіччя, було зачинене на капітальний ремонт на зорі Незалежності, ще за УРСР.Ремонт щойно завершено, але величезні колекції іще не відкриті, переважно лежать у фондосховищах. Це дає шанс зробити абсолютно нову композицію на оновлених площах, будучи не скованим попередніми експозиціями.
Львівський музей не підпорядковується Мінкульту. Це підрозділ Національної академії наук, і разом із Київським, якщо я не помиляюся, є провідним у своїй галузі.
І це музей про історію природи, а не історію історії.
На час закриття, в останні роки горбачовської перебудови у музей ходило 100 тисяч людей щороку. Це найбільший показник у Львові – місті музеїв. Потенціал дуже великий, але експозиція ще готується.

Це за кілька метрів від площі Ринок, на Театральній:

Музей відкритий у Львові в 1870 році на базі колекції мецената-природознавця, графа Володимира Дідушицького. В XIX-му сторіччі отримував перші місця на європейських виставках і вважався закладом рівня Британського музею.

Розташований у колишньому палаці Дідушицьких – магістратській будівлі XVIII сторіччя, у XIX-му перебудованій у стилі класицизму. В 1940 році музей увійшов до складу Академії наук, після чого значно поповнив свою колекцію.

Головними напрямками діяльності музей вважає поповнення і збереження фондів, їхнє наукове опрацювання, вивчення біологічної різноманітності флори і фауни Заходу країни, розроблення наукових основ природничої музеології, популяризаторську та просвітницьку роботу.

У фондах музею зберігаються унікальні експонати – від палеозоологічних колекцій до чудово збережених колекцій земноводних, птахів і тварин XIX сторіччя (опудала, тушки, яйця тощо). Наукова бібліотека музею нараховує близько 70 тисяч томів природничної літератури, починаючи з XVI ст.

Орнітолог Наталія Дзюбенко, к.б.н., старший науковий співробітник, головний зберігач фондів показала, що є в музеї:

Фондосховища – тут лежать окаменілості, метеорити тощо:

Метеорити:

Польська етикетка про метеорит з міста Пултуск на Віслі:

Комахи у бурштині:

Етикетка УРСР:

Опис акулячого зуба – колись такі плавали на Тернопільщині:

Скаменілі молюски:

Окремі зібрання по рослинам.

Фонди в колекції мохових:

Ось так зберігається:

Фондосховища гігантські, й це тільки невеличка група рослин:

Зберігач гербарію несудинних рослин Тамара Кулик показує картотеку:

Так зберігається гербарій:

Докембрійський період у фондосховищах:

Птах змієїд з родини яструбових:

Головний корпус – палац графа Дідушицького. Він присвятив життя і чимало грошей, щоб перетворити свій будинок на музей. Колекція Дідушицького визнавалася рівною колекції Британського музею.

Наприкінці 1980-х головне приміщення музею було зачинене на капітальний ремонт. Колектив показував фонди вряди-годи.
Тепер реконструкцію завершено, кількість площ збільшено, наразі музей готує нову експозицію, що дозволяє взяти участь у проекті зі свого роду чистої дошки.
“Фактично виросло покоління дітей, яке не було в природничому музеї! – каже головний зберігач. – Але зате в нас є шанс зробити експозицію з нуля, що значно легше, ніж перебудовувати. І над нами не тяжить спадок минулого”.
Ми зайшли у внутрішній дворик і в музей. В палац, де жив Дідушицький, власне. Тут зараз монтується нова експозиція.
Одним із експонатів, якими найбільше пишається музей, є перша в Європі повна туша волохатого носорога і мамонт, знайдені в селі Старуня (відоме ще грязевим вулканом) на розробках озокериту у 1907 році. За цінний артефакт ішла війна з краківськими музейниками.
Але експонатів іще нема:

Змонтований стенд чи частина чогось більшого:

Вагонетка з озокеритових розробок. Покажуть, як у землі знайшли артефакт із десятків тисяч років тому:

Експозиція називається “Мандрівка в минуле”. Для її організації вичистили спецфонд, колектив згодився посидіти без надбавок.

Разом із колегами Андрій Бокотей, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу біотичного та ландшафтного різноманіття, встановлює перші частини експозиції:
Місце під носорога і мамонта

Разом з Андрієм і Наталією ми йдемо дивитися палац. Значна його частина зараз теж є зібранням фондів. На старості Дідушицький побудував ліфт:

Опорна колона в палаці. Раніше в цих залах жив Дідушицький, потім він створив фонд для обслуговування свого зібрання і передав колекцію Львову.

Тепер у відремонтованих залах будуть виставки, бібліотеки, робочі площі тощо.
А потім ми зайшли у фонди, де зберігаються опудала. Всього, що є в Україні, і не тільки:

Цих тварин – сотні. Покоління львів’ян, яке тут не було, багато що пропустило, прогулюючи школу не в музеї.
Лисиці:

Шафи графа Дідушицького досі служать науці:

Жоден експонат не торкається іншого. “Пташині” фонди

Ось хто співає так красиво:

Більшість експонатів граф Дідушицький здобував самотужки в організованих експедиціях. Самка снігура, артефакт 1855 року:

Птахи Заходу України:

Заформалінений пташиний мутант з трьома лапами:

Два беркути і гриф із характерною шиєю:

Інші тварини, все, що є в природі. Зайці – всі, які тільки можна знайти в Україні:

Ведмедик:

У Дідушицького не було зубра, а полювати право мав тільки австрійський цісар. І магнат попросив його уполювати для музею, а цісар попросив один із маєтків графа. Дідушицький віддав. Зараз зубр є символом музею, його залучають до акцій.

Фреска, на якій намальовані руїни костелу францисканців, знищеного під час повстань 1848-го. Художник зобразив тодішній вид з вікна:

Дикий кіт у Карпатах. Він є, дуже агресивний і неконтактний звір. Дідушицький уполював їх на опудала кілька:

Рись. Маленька, як кіт – зате які в лапах ховаються пазуриська

І далі, й далі, все більше різних тварин. Кабан:

Череп вовка:

Яйця. У фондах – іще сотні різних кладок:

Так зберігаються комахи:

Потім знов усе мале. Метелики:

Бабки:

Старший науковий співробітник Роман Годунько показує комах:

Ще метелики. Сірникових коробків довколі купа – зберігачі фондів комах мають велику потребу в різних коробках, і у зберігача можна знайти добру колекцію, скажімо, коробок від цукерок, ще сторічної давнини.

Жуки:

Ще одне фондосховище. В кожній із цих шухляд – колекції комах та іншої цікавої фауни:

В окремій кімнаті під замком зберігається ще одна колекція – земноводні. Ящірки, змії та черепахи:

Ящірки:

Жаби:

Це теж фонди, фонди, фонди…

Кістки, черепи та інші речі:

В цих ящиках зберігаються змії. В одному ящику – 27 одиниць зберігання:

А тут зберігається той самий законсервований в озокериті під селом Старуня волохатий носоріг з плейстоцену:

Це не експонат, але пам’ятка. Телефон без диску, зв’язок в одну сторону або до комутатора. Цей телефон тут, напевно, стоїть з моменту закриття музею на ремонт:

Місця мало, тому організатори бояться, що пандусів з поверху на поверх зробити не вдасться. Але знадвору можна встановити ліфт. Внутрішній дворик:

Шляхтич, який став природознавцем. Погруддя засновника колекції:

“Класика жанру музею – щось поставлене на полички і підписане, щоб відвідувач знімав інформацію, – каже Наталія Дзюбенко. – А в сучасних природознавчих музеях відвідувач має активно приймати участь в експозиції. Як у виставі. Щоб він думав, що розважається, а сам учився”.

Під дахом теж зробили експозиційні площі:

Ми спускаємося сходами повз ліфт старого графа і виходимо у внутрішній дворик.

“Ми хочемо тут замість стандартних квиткових кас організувати свого роду гостьовий центр, щоб людина почувалася не просто “відвідувачем”, а бажаним гостем у музеї, – говорить Наталія. – Плюс інфрастуктура для людей з обмеженими можливостями”.

“Після пілотної експозиції ми все одно розвиватимемо музей, – додає Андрій”.
Наталія Дзюбенко і Андрій Бокотей:

Проектна заявка в рамках конкурсу “Динамічний музей” передбачає повернення закладу в соціальний і культурний простір у зміненому вигляді. За 20 років світ змінився – з ним змінився і музей.

Відвідувачі мають побачити “живий музей”. Природознавча установа має стати осередком формування екологічної свідомості громадянина, навчити його бачити повноцінну картину світу і взаємозв’язків у ньому.

Планується побудувати пілотну експозицію “Дерево життя” із залученням інтерактивних інформаційних засобів, забезпечити всі необхідні умови для людей з особливими потребами, реорганізувати стрктуру музею, створити громадську організацію для полегшення фандрейзингу тощо.

Наостанок – трохи статистики про Львівський природознавчий музей:

Фонди: майже 500 тис. одиниць зберігання
Експозиційні площі: 1,2 тис. кв.м
Кількість співробітників: 53
Кількість відвідувачів: 100 тисяч за рік (у 1980-х)
Річний бюджет: 3 млн грн

Автор: Павло Солодько, редактор “Історичної Правди”
Фото: Дмитро ЛАРІН
Джерело: Історична правда

Реклама на сайті

Реклама на сайті

вверх