Фестиваль «Stare Misto». Хочу ще

Якщо чесно, то передати словами враження від фестивалю «Старе Місто» – важко, адже скільки і як красиво не пиши, все одно не можливо передати всіх тих емоцій, що панували на стадіоні «Україна».

На початку фестивалю всіх освіжив рясний дощ, розворушивши прив’ялену від сонця публіку, та давши ще один привід погицати щоб висохнути. Добре що учасники не давали стояти на місці, Спочатку пару сетів включив Dj Scratchy і плавно підвів нас під виступ своїх друзів з Лондона The Urban Voodoo Machine, котрі своїм театралізованим виступом з циганськими мотивами просто порвали публіку. Чого вартував лише один зелений-зомбі ударник і віртуозне виконання з інструментами (гітара, контрабас, баян, скрипка…) за спинами. Для мене The Urban Voodoo Machine є відкриттям та групою цією весни. Дуже сподобалася безпосередність групи, котра разом з Dj Scratchy відривалися під Бреговича в прес зоні.

Далі виступали брутальні та трохи нахабні канадські панки The Dreadnoughts, котрі також не залишили публіку байдужою, особливо їх бас гітарист, котрий ще перед виступом добряче нахлявся і зі всіма вітався, а потім роздобув «трофей» бюстгальтер і носив його на голові. Канадські польки розвеселили публіку, котра крутилася в колі, розмахувала канадським прапором, відривалася на повну.

Після невеличкої перерви поле наповнилося червоно-чорними-сріблястими людьми в капелюхах і без, з сердечками на лицях – починали свій виступ німецько-британська група IAMX, подивитися, та послухати котру приїхали не лише з України, на скільки мені відомо були фани також і з Москви, навіть наша «Крихітка» Каша Сальцова сказала що вони awesome. До речі навіть сильний дощ не завадив шанувальникам, а навпаки допоміг розкрити парасольки, котрі і так всі раніше планували розкрити під Tear Garden

До підготовки виступу Бреговича, нас далі розважав Dj Scratchy, котрий між іншим розказав, що його предки приїхали в Британію зі Львова.

Під Горана Бреговича та його Wedding and Funeral band танцювали та підспівували всі. Було просто супер, після його one two three всі кричали «вперед», а також допомагали підспівувати «калашніков», «артилерії», «газ». Також почули як вони пару похоронних акордів, правда радили не вмирати бо занадто дорого на похоронах вони коштують.

Темніє, народ все більше притискається до сцени, а Океанів ще нема, перевірка мікрофонів, народ кричить «Вакарчук» і нарешті виходять ті на кого так чекали фани. Перші ж акорди приносять ностальгію «Там де нас нема». Всі пісні глядачі хором співали з Океаном Ельзи. Святослав весь час як живчик стрибав по сцені, заряджаючи енергією всіх присутніх. Не зважаючи на пізню годину і те що багато втомилися від попередніх виступів народу не меншало, а навпаки були й такі що йшли лише на Океан. Класно було почути як і старі так і нові пісні. Довго не хотіли відпускати хлопців зі сцени та після пісні-прохання «Відпусти» все ж таки відпустили.

Як на мене, то фестиваль вийшов чудовим і залишив мені лише приємні враження, побільше б подібних речей відбувалося в Україні. Мій зворотній таймер до наступного «Старого Міста» ввімкнено. До речі The Urban Voodoo Machine призналися у своїй любові до України.

Фото з фестивалю можна переглянути в нашій фотогалереї: Старе Місто