Лекція «Українське мистецтво ХХ ст.: джерела, парадокси і перспективи»

На зламі 1980-х – 1990-х рр. у мистецьке середовище України проникає філософія постмодернізму, художники відкривають для себе нові художні форми. Однак образотворчі твори кінця ХХ ст. засвідчують, що постмодернізм не зміг стати органічною складовою мистецтва України. Наші художники не сприйняли багатства художніх практик, де основну роль відігравав “акціонізм”. Вони віддавали перевагу традиційним формам творчості, серед яких безперечним лідером залишався живопис.

Для виявлення перспектив розвитку новітнього українського мистецтва потрібно раз і на завжди визнати значимість мистецького досвіду ХХ ст. в усій повноті і суперечливості явищ, які його репрезентують. Разом з тим, слід розуміти, що відверті анахронізми, які довелося пережити у ХХ ст., визначають особливості нашого нинішнього перебування у мистецькому світі. Не потрібно “доганяти” чи швидкими темпами “наверстувати” втрачене, не варто поспішно завершувати розвиток модернізму і проходити минулі стадії постмодернізму. Треба лише досягти рівня знань цивілізованої людини і на цьому ґрунті розвивати своє, неповторне і духовно близьке.