Юрій Шевчук «Сольник»

1 березня 2012, 19:00
Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької (пр. Свободи, 28)

Творчий вечір живої легенди російського року: музика, вірші, спілкування. У Львівській опері ДДТ представить камерну і надзвичайно ліричну програму «Сольник».
Ідея створення програми виникла у зв’язку з випуском книги Юрія Шевчука під назвою «Сольник». Вперше вона прозвучала у Великому залі Санкт-Петербурзької Філармонії і моментально отримала найпозитивніші відгуки преси і шанувальників творчості групи. Свої ранні пісні Шевчук написав в першу чергу під впливом Володимира Висоцького та Булата Окуджави. Основною тематикою творчості Шевчука є громадянсько-патріотична лірика, заклик до морального самовдосконалення, відмови від насильства і подолання ненависті, а також соціальна сатира і протест.
У своїй творчості він продовжував розвивати тематику пісень Висоцького, за що їх до цих пір нерідко порівнюють.
Всі пісні пов’язані між собою віршами Юрія Шевчука, які читає сам автор. Програма «Сольник» – це не просто набір пісень, а гармонійне поєднання живого тексту і музики, що створює враження єдиної драматичної дії з сюжетом, наповненим простором образів, створюваних групою прямо на сцені протягом концерту.
Програма більшою мірою призначена для камерних, швидше академічних залів, ніж для палаців спорту або стадіонів.
Майбутній вечір дозволить побачити рок-музику з іншого боку: як філософію, з глибоким асоціативним поетичним мисленням, як музику, яка небайдужа до долі людей.

Газета «Комменрсант’»
«У новій програмі теж багато нововведень. Бек-вокалістка Олена Романова виконує сольний номер – народну пісню «Брови мои чорные». Барабанщик Тема Мамай … грає смичком на вібрафоні. Відчайдушний клавішник Костянтин Шумайлов сидить за роялем. Гітарист Олексій Федічев сильно додав у майстерності, та ще й пише для групи інструментальні п’єси. Мелодекламація Юрія Шевчука так гармонійно лягає на інструментальні партії, що від вірша «Кавказькие войны» з вкрапленнями лезгінки просто градом котяться сльози. Уся оновлена група наче пройшла через глобальну омолоджуючу процедуру, набравши десь зовсім не російського досвіду, навчившись працювати з нюансами, придбавши найціннішу і рідкісну в Росії рису – легкість. Так, наче на мітинги Юрій Шевчук посилав свого двійника, а сам в цей час муштрував групу і плекав новий, чистий, як сльоза, звук ».