Лекція «Якою музикою розважались українці у міжвоєнному Львові?»

Лекція Любові Кияновської присвячена міжвоєнному двадцятиріччю – 20-ті–30-ті роки ХХ ст. – в цей час концертне життя Галичини збагачується новими формами, які запропонувала епоха технічного прогресу. До них відноситься, наприклад, відкриття у 1930-му р. студії Польського радіо у Львові. Радіоконцерти користувались величезною популярністю і не тільки не зменшували, а навпаки, приваблювали більше слухачів на «живі» музичні акції.

Окрему сторінку концертного життя займають виступи з популярним репертуаром шлягерів, модних танців. Для того, щоби задовольнити попит на концерти з таким репертуаром, було створено «Джаз-оркестр Яблонського», яку в народі називали Ябцьо-джаз. Її організатором і керівником став Леонід Яблонський. Оркестр супроводжував різного роду суспільно-культурні акції – кінофільми, танцювальні, студентські вечірки, у яких збиралася українська молодь. До його репертуару входили, разом з популярними у той час авторськими піснями, народні.

Не менш популярним був колектив «Львівські ревелєрси», створений в 1928 р. відомим в майбутньому композитором, диригентом і педагогом Євгеном Козаком. Саме в цей період отримує нове життя традиція концертів, вечорів, ревю популярної пісні, започаткована в Галичині ще видатними романтиками ХІХ ст. – Михайлом Вербицьким, Каролем Ліпінським, Віктором Матюком та багатьма іншими митцями, що багато творили для домашнього музикування і для популярної аудиторії. З розвитком радіо та кіно з’являються популярні пісеньки, які наспівують на вулицях і в кав’ярнях, врешті співогра, традиція якої завершується наприкінці ХІХ ст., отримує своє продовження в оперетах, зокрема, в музично-сценічних творах Ярослава Барнича «Шаріка», «Гуцулка Ксеня», «Пригода в Черче». Нове світобачення і вплив нової ролі легкої музики в суспільстві відобразилось також в численних популярних піснях Барнича, деякі з них були написані в ритмах танго (як, наприклад, «Чи тямиш», «Гуцулка Ксеня» або «Червоні маки»). Також цю лінію української пісні, що виростає з традицій домашнього музикування ХІХ ст., продовжує Богдан Веселовський, одна з його найвідоміших пісень – «Прийде ще час» – до сьогодні збереглась в репертуарі естрадних колективів та ансамблів. Цей напрямок дав дуже об’ємний пласт концертного життя. В польському середовищі найпопулярнішими були концерти «Веселої Львівської хвилі», утвореної в 1933 році Віктором Будзінським, що їх часто передавало Львівське радіо, а також хор ревелєрсів «Хор Генрика Варса».

Окреме почесне місце в цьому середовищі належить Анатолю Кос-Анатольському. У віці 22 років він обійняв музичне керівництво створеного у Львові українського студентського театру малих форм «Веселий Львів», де вперше міг виявити свій пісенний талант. Першою виставою, прем’єра якої відбулась в листопаді 1931 р. в Малому залі ВМІ ім. М. Лисенка, було ревю «Біг пес через овес». Незабаром танкові мелодії цього ревю стали репертуаром джазових оркестрів, а пісні легкого жанру, скомпоновані А. Косом, стали взірцем для наступних генерацій творців популярної пісні.