Львів у ХХ ст. завжди був у центрі воєнних і політичних подій. Місто кількаразово переходило з рук однієї влади до рук іншої, змінювались кордони, зникали держави. Тоталітарні режими залишили відкриту рану в історії міста. Тюрма «Бриґідки», тюрма «на Лонцького», Замарстинівська тюрма, львівське ґетто, пересильна тюрма №25 – місця, де загинули тисячі людей. Але і дотепер колишні тюрми продовжують виконувати функцію сучасних в’язниць або ж були пристосовані для навчальних установ, лікарень, розважальних закладів.

Музей «Територія Терору» діє на місці, де колись були розташовані «пересильна тюрма №25», а перед цим «львівське ґетто»

Місія музею – опрацювання, збереження та передача досвіду про тоталітарне минуле; пояснення механізмів функціонування тоталітарних ідеологій для розвитку історичної свідомості суспільства.

Під час нацистської окупації з листопада 1941 р. до червня 1943 р. у Львові було створено одне з найбільших ґетто у Східній Європі. Воно займало територію дільниць Замарстинова і Клепарова, відокремлену з півдня залізничним насипом, зі сходу – вул. Замарстинівською, із заходу – вул. Варшавською, а з півночі – берегом р. Полтва. На дільницях, де до цього мешкало 25 тисяч осіб, окупаційна адміністрація переселила понад 136 тисяч євреїв. Тут перебувала більшість львівських євреїв та євреїв-біженців із сусідньої Польщі. Вони заселили помешкання, з яких виселили попередніх власників. Частину єврейських родин поселили у бараки колишнього кварталу для соціально незахищених верств населення Львова, відомого під назвою «Локєтки».
Протягом двох років нацистської окупації у львівському ґетто та Янівському концтаборі було знищено понад 250 тисяч людей, зокрема євреїв.

Пересильна тюрма №25 була створена радянською окупаційною владою у 1944 р. За приблизними підрахунками, через “пересилку” за 10 років її функціонування до концтаборів ГУЛАГу було етаповано понад 500 тисяч в’язнів не лише з Галичини, а й з Волині, Закарпаття та Буковини. Здебільшого це були люди, причетні до національно-визвольних змагань, а також військовополонені.

Пріоритетами Музею є дослідження історії політичних, соціальних, етнічних та релігійних репресій тоталітарних режимів проти населення, що жило на території України. Музей провадить системну роботу над вивченням, дослідженням, збереженням історичних документів.