“Тартак” зігрів львівську публіку

«Романтик». На сходах стоїть тьма народу. Від юної до вже зовсім зрілої публіки. В повітрі витає: « Все –  як в давні  часи». Настрій радості і неформальної дружньої зустрічі. Адже сьогодні на сцені старого доброго клубу буде заводити публіку гурт «Тартак», на якому вже встигло підрости кілька поколінь.
Виходить Сашко Положинський та одразу запалює присутніх. Лунають композиції зі старих альбомів. Пісні, які більшість присутніх знають на пам’ять. Дівчатка і хлопчики кричать в екстазі та тягнуть руки до сцени. Разом з вокалістом волають «Ні, я не ту кохав», «СМС» , «Прокрутіть цю пісню по радіо…».
Одним з найгарячіших моментів стає виконання композиції «Наше літо». Складається враження, що львів’яни таки добряче скучили за літом і своїми розпашілими тілами хочуть підняти температуру довкола. Положинський пам’ятаючи, що приїхав не куди-інде, а саме до Львова, періодично скандує зі сцени патріотичні гасла. В тон цьому гурт починає виконувати «Не кажучи нікому».
Концерт доходить до завершення. Сашко пропонує публіці обміняти свій годинник на чийсь із залу. Люди трохи товчуться, пропихаються до сцени один наперед другого. Гордість розпирає тих, хто встигає побувати на сцені поряд з фронтменом . Концерт ще трохи продовжується за рахунок виходів гурту на біс.
Нарешті люди відпускають Сашка , він біжить за сцену і вже там, захеканий, розповідає як любить львівську публіку. Такої розкутості та позитиву не має в жодному місті країни , каже Положинський. Отаким гарячим доторком зачіпає нас тур «Тартака», ми щиро волаємо не «бувай!», а «приїжджай!» і йдемо додому спати).

Мирослава Ляхович