Спокута на шляху спокуси

Пак Чхан-Ук відомий південнокорейський режисер зняв далеко нетипову для Східного світу кінокартину під назвою «Жага», яку можна переглянути в Палаці Мистецтв до 26-го листопада у програмі «Азія-кіно» від «Артхаузтрафік Львів». Католицизм, вампіри, дорогі сучасні клініки – це звучить так по «західному». Правда, Паку вдалось влити всі ці речі в палітру Східного світу. За основу сюжету автор взяв роман Еміля Золя «Тереза Ракен», можливо, звідти і потреба зняти фільм у «західному стилі».
Головний герой Пака католицький священик Сан Гюн допомагає хворим в клініці. Гуманістичні переконання провадять Сан Гюна на небезпечний експеримент. В країні лютує вірус «Емануель», від якого вже померло багато людей. Священик бере участь у винайдені вакцини проти цієї зарази та добровільно інфікується вірусом. Коли Сан Гюн знаходиться в критичному стані, йому переливають чужу кров, як потім виявляється – вампірську.
Головне, що отець врятувався і тепер в очах своєї пастви він стає святим, до нього звертається з бажанням зцілитись багато людей, серед яких пані Ла. Появляється ще одна сюжетна лінія : пані Ла просить допомогти її хворому синові Кан Ву. Священик оздоровлює хлопця і щаслива родина приймає отця до свого тісного кола. Там Сан Гюн і знайомиться з Те-ю, дружиною Кан Ву. Фабула така, як в романі Золя – любовний трикутник між головними героями.
Між невісткою та священиком з’являється гріховний зв’язок. Сан Гюна це кидає в ще більшу прірву, досі він лише надпивав кров у хворих з клініки , а тепер в нього виникає бажання вбивати. Те-ю вихлюпує назовні всю ненависть до родини свого чоловіка, що спричиняє священика до вбивства Кан Ву. Сан Гюн живе вічно борючись зі своїми звірячими інстинктами, але тепер до звірства його спонукає абсолютно безкомпромісна та безсовісна кохана.
Пак Чхан-Ук в одному з інтерв’ю заявив, що спочатку він не мав на меті створити фільм про вампірів, режисеру хотілось показати лише католицького священика, який бореться з собою. Таку тематику несе за собою вплив католицького виховання самого режисера, очевидно, воно було більшою мірою нав’язаним Паку насильно, бо презирство та нелюбов до католицизму він виражає у своїх фільмах. В даному випадку, мало не святий служитель церкви стає відступником, його старший наставник ще на початку фільму пиячить, а згодом просить перетворити його на вампіра. Тілесне та чуттєве у фільмі Пака бере верх над людськими принципами та релігійними цінностями.
Друга частина фільму –перехід від релігійної драми до кривавого екшену. Це вбивства за ради крові, тому картина таки заслуговує на звання трилера. Режисер іронізує в епізодах з кров’ю. Головні герої, тепер вже обидва вампіри, п’ють червоний трунок через лікарські трубки одразу від хворих, п’ють з банок, засовують в холодильник та в мікрохвильову піч.
Музика у фільмі ілюструє поєднання західного та східного : сонати та кантати Баха з одного боку та південнокорейська музика 30-40 років з іншого.
Перегляд фільму дозволений особам від 21-го року. Воно й не дивно, бо еротичні сцени тут досить таки відверті. До дрібниць вражають своєю реалістичністю, в більшості моментів – це вираження шаленої пристрасті та жорстокості.
Про те, що Пак хотів знятий фільм про любов нагадує фінальна сцена, де Сан Гюн насильно відвозить кохану в пустелю і чекає на схід сонця, який їх уб’є. Священик більше не може жити як чудовисько і спостерігати за вбивствами його коханої. Те-ю спочатку опирається такому кінцю, але потім їй стає все рівно – не важливо де ти житимеш вічно – на землі чи в пеклі, головне з коханою людиною.
Пак Чхан-Ук знімаючи, як він сам зазначає, фільм про шалене кохання, торкається проблеми релігійного фанатизму, адже, його головний герой настільки одухотворений своїм бажанням допомогти людству, що губить сам себе. Дуже хитка межа між мучеництвом та самогубством, а такими добрими вчинками встелена дорога до пекла.

Ляхович Мирослава