Вдруге у Львові – просвітницький проект «Єврейські дні у Ратуші». Цього року серія лекцій та дискусій об’єднані спільною темою «Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття». Участь в проекті візьмуть науковці з Польщі, Великобританії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки та України.

Гостьовими лекторами і доповідачами будуть Катажина Котинська (Інститут славістики Польської Академії Наук, Варшава), Крістоф Мік (Ворвікський університет, Великобританія), Кай Струве (Галле-Віттенберзький університет ім.Мартіна Лютера, Німеччина), Ян Томаш Гросс (Прінстонський університет, США), Тімоті Вайт (Міський університет Нью-Джерсі, США), Мейгіл Фавлер (Університет Стетсона, США), Данило Ільницький, Віктор Мартинюк (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУкраїни, Львів), Кароліна Шиманяк (Вроцлавський університет / Єврейський історичний інститут, Варшава), Ірина Старовойт (Львівський національний університет ім. Івана Франка), Наталія Алєксюн (Туро коледж, США).

Учасники другої серії лекційно-дискусійної програми «Єврейські дні у Ратуші: Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття» запрошують широку громадськість і гостей міста до обговорення вибраних тем та питань, пов’язаних з історією міст, культурою спільнот та життям людей, які були частиною минулого Львова і ширше регіону, та пам’яттю про них в сучасних суспільствах . У серії лекцій мешканці та гості міста зможуть ознайомитися з дослідженнями істориків, культурологів та літературознавців та включитися у обговорення складних, мало знаних або здавалося б відомих сюжетів з історії Львова.

Загальною темою буде співжиття українців, поляків і євреїв до Другої світової війни та те, як вийти за схему відносин між трьома найбільшими етнічними групами. Як показати важливість національного та етнічного у житті місті, але врахувати комплексність та неоднорідність, що ховається за такими описами? Що знають дослідники про уявлення та сприйняття різними спільнотами один одного? Як ці уявлення один про одного впливали на стосунки на різних рівнях від політики до щоденного життя? Що відбувається в ситуації бруталізації життя внаслідок окупації і якими є траєкторії та фактори ескалації насилля? Десять лекцій представлять дослідження навколо двох великих тем ХХ століття: як насилля змінювало міста, спільноти та людей та чим була культура в суспільствах в часи радикальних змін, ескалації напруги, а навіть ненависті? Якими були можливості та ролі культури в нових державних та ідеологічних проектах, для реалізації яких використовувалися жорстокі та смертельні політики? А також як мистецтво і література могли бути «місцем» насилля і, навпаки, «місцем» втечі від нього?

Кожна лекція чи дискусія супроводжуватиметься синхронним перекладом на англійську/українську мови.

Програма заходів «Єврейські дні у Ратуші»

12 липня, вівторок, 19:00
Катажина Котинська
Мультикультурність, багатоголосся, мовчання. ‘Інший’ міжвоєнного Львова у літературі

Мультикультурність міжвоєнного Львова є красивим образом, який дуже часто і охоче використовується. Перевіримо, як це питання виглядає в літературі міжвоєнного періоду як польської, так і української. Яке місце в місті польських авторів займають українці, де в текстах українських авторів є поляки, як одні і другі бачать євреїв? Чи герої повістей і оповідань, які походять з різних етнічних груп, ідилічно співіснують чи себе взаємно ледво толерують, а може навіть перебувають в ворожій ізоляції?

Катажина Котинська – професора Інституту славістики Польської Академії Наук, Варшава. Україністка, літературознавець, перекладачка української і білоруської літератури. Коло дослідницьких зацікавлень: українська література XX i XXI ст., образ Львова в літературах різних народів, функціонування літературного тексту в сприйнятті читача, літературний переклад – практика і критика.

14 липня, четвер, 19:00
Професор Крістоф Мік
Окупація та міжетнічні стосунки у Львові, 1939-1945

Єврейська, польська та українська пам’ять про війну суперечить одна одній. Польські та українські очевидці часто звинувачували львівських євреїв у співпраці із радянськими окупантами, а отже непрямо покладали на них відповідальність за радянські злочини. Єврейські свідки звинувачували поляків і українців в антисемітизмі, у байдужості до страждань євреїв і в активній участі у винищенні єврейського населення. Лекція присвячена ключовим подіям, які міцно закріплені в єврейській, польській та українській колективній пам’яті: взаємне сприйняття під час радянської окупації, події червня-липня 1941 р. і насильницький розв’язок польсько-українського конфлікту в другій половині війни.

Крістоф Мік – професор історії Ворвікського університету (Великобританія). Є автором книги про насилля та міжетнічні стосунки у Львові між 1914-1947 рр.

19 липня, вівторок, 19:00
Ян Томаш Ґросс
Революція ззовні, окупація зсередини?
Свідчення, архіви та дискусії про радянізацію у 1939 – 1941 рр.

У лекції проф. Ґросс розкриє окремі аспекти радянізації Західної України та Західної Білорусі та те, що вона може показати для ширшого розуміння не лише радянської системи, але й досвідів радикальних суспільних трансформацій загалом та їх наслідків. Окрема увага буде приділена радянській політиці щодо національних груп і різним формам репресій щодо місцевого населення. Після лекції відбудеться розмова з проф. Ґроссом про те, яким чином нові дослідження та архівні документи доповнюють, а може й змінюють те, що було написано на основі тисяч свідчень людей? Які виклики аналізу та праці зі свідченнями людей, що опинилися не лише у новій політичній системі, але й були її безпосередніми жертвами? Як це впливає та формує розуміння не лише індивідуального досвіду радянізації, але й сталінського періоду та загалом радянського суспільства, держави та влади? Розмову вестимуть історики др. Софія Дяк (Центр міської історії) та др. Мейгілл Фаулер (Стетсонський університет, США).

Ян Томаш Ґросс – історик, соціолог, професор Прінстонського університету, автор численних досліджень про досвіди війни, окупації та повоєння у Центральній та Східній Європі.

20 липня, середа, 19:00
Кай Струве
Літо 1941: війна, окупація та насилля у Львові

Серед спірних питань українсько-єврейських стосунків Другої світової війни одним з найбільш складних є погром у Львові 1 липня 1941 р. Тоді, як дехто заперечує сам факт погрому, інші публікації навпаки перебільшують масштаби насильства та число жертв. У лекції представлено результати вивчення джерел про насилля проти євреїв у Львові 1 липня і впродовж наступних днів і тижнів, а також проаналізовано роль і мотиви різних груп, які брали участь у ньому, зокрема, німецької поліції й війська, української міліції та цивільних осіб. Лекція контекстуалізуватиме насилля проти євреїв на початковій фазі німецько-радянської війни у рамках радикалізації німецького переслідування євреїв, а також українських спроб державного будівництва. Події, що сталися у Львові, будуть порівняватися з подіями в інших місцевостях Західної України і західної частини Радянського Союзу.

Кай Струве працює в Інституті історії Галле-Віттенберзького університету імені Мартіна Лютера. Він отримав ступінь доктора філософії з історії у Берлінському вільному університеті 2002 року, а габілітацію – в Галле 2014 року.

21 липня, четвер, 19:00
Тімоті Р. Вайт
Прогулянки містом і складні теми минулого: контроверсійність в Публічній історії
У лекції “Публічна історія складних тем” д-р Тімоті Вайт покликатиметься на свій досвід екскурсовода й фахівця з публічної історії від 2000 року. Саме тому йому часто доводилося говорити на складні теми, як-от расова ворожнеча, витіснення сусідства (neighborhood displacement), джентрифікація та пам’ятники, так само про теми, пов’язані із Голокостом і Катинню. Кожен раз, коли така тема виринає під час екскурсії чи лекції, це викликає абсолютно різні реакції й почуття у студентів і туристів. Д-р Вайт розгляне джерела такого напруження і представить стратегії, як поводитися з ним з погляду фахівця публічної історії. Він також прокоментує деякі приклади складної публічної історії у Львові, проводячи паралелі між українською і американською публічною історією.

Тімоті Р. Вайт викладає міську та модерну історію на посаді професора в Міському університеті Нью-Джерсі (США). Його наукові зацікавлення зосереджені на динаміці зміни районів, пост-індустріальних містах і театральній історії, що підштовхнуло його написати книгуBlue-Collar Broadway: The Craft and Industry of American Theater (2015).

26 липня, вівторок, 19:00
Мейгіл Фавлер
Візит за лаштунки: український, єврейський і радянський театр в 1920-30-і рр.

1920-і і 1930-і роки були роками радикальної трансформації в Радянській Україні, але вони також були роками великого мистецтва, особливо того, яке було не російськомовним. Їдише- і українськомовний театри процвітали, але їхнє співіснування піднімає питання про національні культури в багатоетнічному просторі. Чи культура об’єднує групи чи розділяє їх? Чи існувала одна радянська культура чи різні національні культури? Чим був «національний» театр: мова, практики чи аудиторія? Саме ці проблеми театральні митці намагалися вирішити в міжвоєнній Радянській Україні. Ця доповідь супроводить Вас у їхній світ, за лаштунки єврейських театрів у Радянській Україні.

Професор Мейгіл Фавлер (Ph.D. Прінстонського університету) викладає і досліджує культурну історію Росії, України і Східної Європи в Університеті Стетсона (США). Вона зосереджується, зокрема, на тому, як різні види державної системи формують творчість та креативність, і як різноманіття спричиняє інновації. Її майбутня книга “Бомонд на краю імперії: держава і сцена в Радянській Україні” показує творення радянської культурної периферії через історію злету й падіння середовища митців і чиновників у 1920-30-х рр. Її теперішній проект зосереджується на військових розвагах від Другої світової війни до наших днів в Україні, Польщі та Росії.

28 липня, четвер, 19:00
Данило Ільницький, Віктор Мартинюк
Після неминучого: Уявна мапа літературного Львова (±1939)

Рік 1939-й став поворотним в історії Львова і в житті його мешканців. Придивляючись до цих змін, можемо говорити як про унікальність досвідів, так і про спільність доль – у масштабі індивідуальному чи локальних спільнот, середовищ та груп. Однією з таких груп були письменники, чия роль з огляду на фах, полягає власне у перенесенні індивідуального досвіду на рівень соціальної пам’яті, або ж пам’ятей, адже різні письменники, що опинились під ту пору у Львові, згодом поверталися думкою та уявою до подій 1939-го, перебуваючи в різних літературах, подеколи розділених залізною завісою. Як знайти точки дотику у багатоголоссі пам’ятей, залишаючись уважним до індивідуальності кожного з голосів?

Данило Ільницький – літературознавець та есеїст, працює в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидат філологічних наук. Автор наукових праць про мистецький світогляд Богдана-Ігоря Антонича, статей, есеїв, авторських колонок, що присвячені проблемам гуманітарного й культурно-мистецького світу, співавтор проекту «Уявна мапа літературного Львова (±1939 р.)» на платформі «Інтерактивний Львів» Центру міської історії.
Віктор Мартинюк – літературознавець; літературний редактор, кандидат філологічних наук, працює в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Учасник проектів Центру гуманітарних досліджень ЛНУ ім. І. Франка.

1 серпня, понеділок, 19:00
Ірина Старовойт
Саме тут. Голокост у моєму місті

Міста переживають мови і звичаї своїх будівничих і переходять в руки наступних держав, ідеологій, поколінь. Чимало з нас мешкає саме у таких містах. Ми символічно успадкували більше, ніж одну історію, а подекуди стали спадкоємцями майже цілковитої зміни мешканців, конфліктних спогадів та ландшафтів насильства й провини in extremis. У 1941-43 роках фактично у кожному місті сталися переслідування і масові вбивства євреїв. Наші батьки й діди не вміли або не відважувалися задавати питання про спільноти, яких більше нема. Розмова про це у радянській Україні була немислима. Зараз міста знову переживають трансформації: війни, ментальної зміни і переміщення. Що література може навчити нас про подібний досвід? Чи нова робота колективної пам’яті допомагає чи заважає глянути у вічі жаскому минулому?

Ірина Старовойт – кандидатка філологічних наук, доцентка Львівського національного університету ім. Івана Франка, керівниця проектів і програм ЦеНІТ УКУ. Членка Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. У фокусі її досліджень культура та динаміка пам’яті про жаске 20 ст. у Східній Європі, успадкування і долання минулого наступними поколіннями засобами літератури.

2 серпня, вівторок, 19:00
Кароліна Шиманяк
Рахель Ауербах: У пошуках жінок публічних інтелектуалок в міжвоєнній культурі їдиш

Рахель Ауербах найбільше відома як хроністка Варшавського гетто, одна з трьох членів групи д-ра Ринґельблюма «Онеґ Шабат», які вижили. Вона навчалася у Львівському університеті, співпрацювала із журналом «Цуштаєер», який заснував Мелех Равич, щоб підтримувати культуру їдиш у Галичині. Переїхавши до Варшави 1933 року, почала публікувати статті про літературу, театр і психологію в газеті Nasz Przegląd та у виданнях їдишем. Дуже мало відомо про її захопливу передвоєнну діяльність та творчість. Розглядаючи її твори та есеї, літературну та соціальну критику, лекторка покаже, як Ауербах, яка сама зазнала соціального виключення та насильства, намагалася переглянути і розширити межі публічних дискусій та активності, щоб забезпечити більше включення і репрезентацію жінок як акторок процесу.

Кароліна Шиманяк – професор Єврейського історичного інституту в Варшаві, де очолює Центр культури їдиш, і кафедри єврейських студій Вроцлавського університету. Дослідниця, редакторка, перекладачка з їдиш, англійської та викладачка їдиш. Її наукові зацікавлення є на перехресті модерної єврейської літератури й культури, політики пам’яті, теорії модернізму, жіночої літератури та перекладознавства.

3 серпня, середа, 19:00
Наталія Алексюн
Опісля: Львів очима євреїв, які вижили

У своїх свідченнях для радянської спеціальної комісії, Філіп Фрідман припускав, що дві тисячі євреїв ще жили в місті Львові, коли Радянська Армія зайняла його в липні 1944 р., тоді як перед німецькою окупацією тут було 150 тисяч євреїв. Уродженець Львова, він сам утік із Янівського концтабору і переховувався. Його свідчення зосереджені на руйнуванні громади, але в них постають питання про пережиття чоловіків, жінок і дітей, які дожили до осені-зими 1944 р. З погляду членів новоствореного єврейського комітету, який став магнітом для всіх львівських євреїв, євреї, що вижили, поділялися на три категорії – «арійці», що вижили за т.зв. арійськими документами, «лісові люди», які приєдналися до партизанів, і «щурів», які переховувалися. Як всі вони намагалися перебудувати своє життя як особистості і як громада в радянському Львові? Якими були їхні пріоритети й дилеми? Ми розглянемо свідчення, щоденники, спогади та усні історії, щоб не тільки простежити перші кроки тих, хто вижив, а й подискутувати, яким вони пам’ятають.

Наталя Алексюн є професором модерної єврейської історії у Коледжі Туро Вищої школи єврейських студій (Нью-Йорк). Захистила дисертацію у Варшавському університеті, яка вийшла друком 2002 р. – “Куди далі? Рух сіонізму в Польщі: 1944-1950 рр.” У 2010 р. отримала другу ступінь доктора філософії у Нью-Йоркському університеті.

5 серпня, п’ятниця
Про яке минуле говорять сучасні простори Львова?
Міські прогулянки: Lemberg / Lwów / לעמבערג / Львів: літературні та мистецькі стежки багатокультурного міста
Як віднайти сліди багатоманіття і багатоголосся в сучасних вулицях Львова? Як привернути минуле в сучасні простори міста? Як повернути в місто багатокультурну спадщину, втрачену і затерту жахливими подіями ХХ століття?