Відверто про геніальних: вечір Інґмара Берґмана

Перекладачка Софія Волковецька та письменниця Катерина Міхаліцина говоритимуть «відверто про геніальних» – про Берґмана – та презентуватимуть український переклад його книги Laterna Magica.

Мабуть, окрім Берґмана, у світі немає іншого режисера, якого з однаковою силою безмежно обожнювали і щиро ненавиділи. Інґмар був калейдоскопом протиріч: сином священника і атеїстом, відлюдником на острові Форьо та великим ловеласом, знавцем людських душ та поганим батьком.

За свідченням критиків, ми живемо у світі «берґманівських стосунків», любимо його фільми «Сьома печатка», «Сунична галявина», «Персона», «Фанні та Олександр», проте мало знаємо відвертого Інґмара, який по-справжньому відкривається у своїх книжках (у великій мірі автобіографічних, написаних на острові за 10 років до смерті). «Берґмана-письменника я відкрила для себе вже давно … як читачка передусім, а згодом з’явилися плани перекласти його книжки, – каже Софія Волковецька. – Цей легендарний режисер, який знімав – за його ж визначенням – «відносно відверті й безсоромно особисті фільми», виявився ще й справжнім майстром психологічної прози. Хотілося, щоб українські читачі мали змогу читати його книжки».

Інґмар Берґман — відомий шведський режисер театру та кіно, сценарист, письменник. Одна із ключових постатей авторського кіно. Народився 1918 року в Уппсалі, Швеція. Закінчив Стокгольмський університет, де вивчав літературу та мистецтво. Починав як театральний режисер, був директором Королівського драматичного театру в Стокгольмі, а також театру в Мюнхені.
Створив власний упізнаваний і неповторний кінематографічний світ: зняв близько 60 художніх і документальних фільмів, зрежисерував понад півтори сотні театральних постановок. Був майстерним письменником і драматургом — до більшості своїх фільмів він сам писав сценарії. Три з його фільмів здобули премію «Оскар». Мешкав на острові Форьо серед Балтійського моря, п’ять разів був одружений, мав дев’ятеро дітей.