Презентація «Книги про ліс» Леся Белея

Під час поетичної мандрівки автор збірки та поет Остап Сливинський говоритимуть про те, що ховає у собі ліс і залісся, про «шкідливі звички» та «голі обіди», а ще про зовсім нове і наболіле – тихе плавлення «солдатиків з живого олова» й написання «кримських меджума» ХХІ ст.

Центральним символом і алегорією книги Леся Белея є ліс. В той самий час «Книга про ліс» – два дуже різних між собою, за звучанням і тематично, корпусів текстів. А відтак розділена на дві частини: In Silva та Ex Silva. «Текстів у збірці рівно шістдесят: 30 у першому розділі та 30 у другому, – каже Лесь. – У першій частині події відбуваються у лісі, яких ховає у собі безліч метафор. У другій частині метафорою є сам ліс. Той ліс, в якому ми всі з вами живемо – місто. Кожен у ньому має свої дерева, трави та стежки… Та й самі ми лісові тварини зі своїми ланцюгами живлення».

Замилування лісом диким і лісом урбанстичним, на думку київського письменника Вано Крюґера, поєднує Леся Белея із закарпатським художником-шістдесятником Павлом Бедзіром. Проте автор «Книги про ліс» не настільки однозначний у висновках: «Бедзір теж змальовував ліс, принаймні у своєму найвідомішому циклі «Із життя дерев». Не малюючи з натури, він шукав усі ці образи у свої голові, вірячи, що чим «добрішими» будуть дерева, чим солодшими будуть плоди, тим добрішими будуть і люди навколо. Що може бути спільного у нашій творчості, – то це пошук образу лісу всередині себе», – каже Лесь Белей.

Лесь Белей – поет, лауреат літературних премій «Дебют» (2008) та «Смолоскип» (2011). Народився у 1987 році в Ужгороді. Освіту здобув в Ужгородському університеті та Вроцлавському університеті. Автор поетичних збірок «Son et Lumiere. Листи без відповіді», «Дзеркальний куб», «Книга про ліс», а також прози – «Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді», «Асиметрична симетрія: польові дослідження українсько-польських відносин».