Презентація книги «Подорож» Іди Фінк і дискусія про роль літератури в роботі зі складними історичними темами

Презентація книги «Подорож» Іди Фінк і дискусія про роль літератури в роботі зі складними історичними темами

15 червня 2017, 18:00

Центр міської історії (вул. акад. Богомольця, 6)

Вартість

Вхід вільний

«Подорож» Іди Фінк – це «писана пошепки» історія Голокосту у містах Збараж, Тернопіль та Львів. Дві сестри пережили карколомні й виснажливі арешти, примусові роботи, маскування, переслідування і втечі у нацистській Німеччині, і все-таки вижили. Ця історія могла би бути документальною, але чи є вона такою, чи ні — це нічого не змінює для книги. Йдеться про типову єврейську подорож на межі життя і смерті — подорож позачасову, але водночас детально конкретизовану в добі Другої світової. Ця типовість — моторошна, подана засобами підкреслено спокійного «постмонологу» однієї з дівчат-сестер.

До змін у ставленні до єврейської спадщини в Польщі значною мірою спричинилася література. Найвагоміші голоси у дискусії про проблеми польсько-єврейських стосунків у другій половині 1980-х років вийшли саме від істориків літератури — Яна Блонського та Ярослава Марека Римкевича. Саме література могла знайти якнайбільш особистий тон для «омовлення” зазначених тем. Вихід українського перекладу «Подорожі» Іди Фінк є нагодою поговорити про те, якою є ситуація в Україні.

До цієї теми зокрема звертався Остап Сливинський у важливій статті «Що письменникові сьогодні робити з історією: польський майстер-клас для України»: «…найцікавіша література виникає на стику ідентичностей, пам’ятей, різних національних версій минулого. Це література, яка не лише пом’якшує гострі грані цих монологічних версій, затирає їхні межі, але й […] виявляє точки, в яких вони несподівано перетинаються, ба навіть міняються місцями. Тому історична (чи історико-орієнтована) література може бути ще й потужним чинником примирення. Знову-таки – лише якщо цього захоче».

Учасники розмови:

Наталка Римська — перекладачка, редакторка, есеїстка. З польської перекладала статтю Яна Блонського «Бідні поляки дивляться на гетто», яка відіграла важливу роль у польсько-єврейському діалозі, а також кореспонденцію Єжи Ґедройця, есеї і статті Анджея Менцвеля, Боґуміли Бердиховської, Ґжеґожа Мотики, Влодзімєжа Менджецького, Йоанни Токарської-Бакір та ін. Редагувала «Війну і спокій» Анджея Бобковського («Критика», 2006). У 2011 році в «Критиці» вийшов її переклад «дрогобицької дилогії» — «Атлантиди» і «Місяцевої землі» Анджея Хцюка. На початку 2017 року у її перекладі вийшла «Подорож» Іди Фінк. Есеї і статті публікувала в «Критиці», Zaxid.net, Zbruc.eu, Culture.pl та ін. Працює в Інституті Адама Міцкевича.

Остап Сливинський — український поет, перекладач, есеїст. У його перекладі зокрема вийшли: Анджей Стасюк «Дорогою на Бабадаґ» (Київ: Критика, 2007); Ольга Токарчук «Бігуни» (Харків: Фоліо, 2011); Марцін Свєтліцький «64 вірші про водку і папіроси» (Харків: Фоліо, 2011) – спільно з Андрієм Бондарем і Сергієм Жаданом; Яцек Гуґо-Бадер «Біла гарячка» (Київ: Темпора, 2012); Міколай Лозінський Reisefieber (Львів: Піраміда, 2013); Марек Бєньчик «Книга облич» (Львів: Піраміда, 2015); Яцек Подсядло «Високо, близько. Вибрані вірші» (Брустурів: Discursus, 2015); Іґнацій Карпович «Сонька» (Київ: Комора, 2015) та ін.

Довідка про авторку

Іда Фінк — польська письменниця єврейського походження. Народилася у Збаражі в освіченій єврейській родині: батько був лікарем, мати — вчителькою. Вивчала музику в Консерваторії Польського Музичного Товариства у Львові. Після нацистської окупації разом з батьками та сестрою опинилася у збаразькому гетто. 1942 року зі сестрою втекла з гетто і до кінця війни переховувалася. По завершенні Другої світової війни мешкала в Польщі. 1957 року емігрувала до Ізраїлю. Була членом Cпілки польськомовних авторів Ізраїлю. Проза Фінк зосереджена передовсім довкола теми Голокосту, її перекладено англійською, французькою, івритом, німецькою, данською, норвезькою, італійською та іншими мовами.

Реклама на сайті

Знайдіть свою подію

За категорією

За датою

Реклама на сайті

вверх