Лекція Оксани Кісь «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти»

У 1940-50-х роках десятки тисяч українських жінок було засуджено за політичними звинуваченнями до довготривалих ув’язнень у в’язницях і таборах ГУЛАГу. Однак їхній досвід багаторічного перебування у нелюдських умовах радянських концтаборів досі не був предметом історико-антропологічних досліджень.

Вивчення особистих спогадів колишніх невільниць ГУЛАГу у поєднанні з аналізом офіційних документів, статистичних і демографічних даних, дозволяє пізнати різні сторони жіночого повсякдення в умовах неволі.

У цій лекції буде розкрито ті прийоми, до яких вдавалися жінки, щоб пристосуватися до вкрай суворих умов життя, щоб врятуватися на межі фізичного та психічного виснаження. Буде показано власне жіночі стратегії виживання та способи збереження ключових соціальних ідентичностей (гендерної, національної, релігійної) в умовах критичного обмеження прав та ресурсів.

Деякі гендерно-забарвлені питомо-жіночі знання, навички, уявлення і практики (упорядкування дому, спів, шиття і вишивання, гігієна, відзначення релігійних свят тощо) дозволяли жінкам зберігати зв’язок з традиційною культурою та властиві соціальні норми і цінності, і в такий спосіб протистояти дегуманізуючому впливу табірного режиму. Жіночі спогади про ГУЛАГ віддзеркалюють не лише досвід неймовірних страждань і втрат, але й вибудовують контр-наратив про подолання режиму самим фактом виживання, розкриваючи невидиму жіночу дієздатність у нерівному протистоянні з репресивною системою.