Виставка живопису Наталі Бартків «Вічний сад»

Існує поетична метафора про те, що Господь не виганяв людей з раю – Він вигнав Рай з людської душі. Ця цитата дозволила художниці усвідомити, що творчість – це спосіб повернути відчуття Раю собі і всім хто споглядатиме картини. Хай на мить чи на годину. А може й назавжди?

Відкриття виставки 1 листопада о 17:00.

Ідея виставки «Вічний Сад» не була придумана Наталею Бартків – вона просто народилась з однією з перших картин «Райські пташки» 2005 року. А в 2011 з’явився твір «Гранатове Дерево – Дерево життя» і художниця зрозуміла, що буде продовження. Досліджуючи цю тему авторка знайшла переклад слова Рай перською – парадиз – що дослівно означає «місце за стіною». Але ця тема не обмежується лише християнськими чи іудейськими алюзіями.

Художницю захопив цей дивовижний світ міфів і легенд, де головними діючими героями були дерева. Так і в індусів, слов’ян і в ескімосів в центрі Дерева Життя сяє Сонце. Дерева тримають на собі наш світ – завдяки ним ми, Люди, дихаємо. В древньо–індійських священних текстах Людину порівнюють з деревом – подібно до дерева, що корінням входить в землю, а гіллям сягає неба – Людина живе в двох світах одночасно – на Землі в тілі і на небесах в душі і в Бозі. Саме мистецтво є теж чимось матеріальним, до чого можна торкнутись рукою і, водночас, неземним, що підіймає душу до неба.