Виставка Влади Ралко «Львівський щоденник»

«Мова має політичну природу. Також мова робить людину людиною. Чинити опір садистській навалі агресора може лише людське, яке говорить.
Україна та решта світу стикнулися зі злом, яке досі не назване як годиться, а тому досі не покаране. Наслідуючи радянські технології, росія постійно ґвалтує словник. Насильницькі дії окупантів, а також їхня мова є гранично порнографічними – її замінили пропагандистські лозунги, що легітимізують звірський геноцид українців. У радянської людини не повинно бути своїх слів. Спочатку за це карають, але далі радянська мова починає видаватися спокусливою, бо мовлення чужими словами допомагає людині заглушити голос сумління.
Мовити своєю мовою є ділом художника та його сумлінням. Я роблю ці малюнки під час війни, бо не хочу бути німою».