Виставка Петра Гуменюка «Тінь охоронець»

Петро Гуменюк обрав шлях художника ще в ранньому дитинстві і досі щиро йому відданий. Варто додати, що в розмовах про Петра найчастіші епітети це – справжній, щирий, чесний. Яким же є його мистецтво?

Його мистецтво загадково співіснує між буквальним та метафоричним, профанним та сакральним. Тіла зображуваних персонажів – крихкі, тендітні та ранимі, емоційно навантажені, майже завжди вони знаходяться у тісних просторах чи то криївок, чи то майстерень, чи то тюремних камер. «Неправильні» форми фігур цих персонажів сповнені особистих значень, що будуються на іконографічних референтах. Картини Гуменюка заряджені суперечливими емоціями благоговіння і занепокоєння, чарівності і страху. А переживання, що транслює художник через свої твори – незахищеність та некомфортність, і це недивно, адже альтернативне мистецтво віддзеркалювало певну ідентифікацію автора та стан країни.

Тіні підкоряються законам оптики, проте є в них щось, що вислизає від людського розуміння. Тіні є частиною світу, що нас оточує, але вони то з’являються, то зникають з поля зору, швидкоплинні і мінливі. Це знає кожен художник, який хоч раз намагався відобразити в своїй роботі тінь. Сонце неухильно рухається по небосхилу, хмари щомиті змінюють форму. І все ж ми звикли до того, що об’єкти нашого світу зберігають свій колір і фактуру, гарантують матеріальність та реальність нашого існування. З тінями інша справа. Вони виходять за межі реального світу. Стародавні греки вірили, що, залишаючи світ живих, людина переходить у царство тіней. І часом саме наявність тіні говорить про матеріальність предмету, бо те, чого не існує, тіні не відкидає. Але це ще не все про Тінь та її зв’язок із Петром.