Виставка Ольги Кузюри «Тимчасові конструкції»

Рубероїд – випадково обраний матеріал, залежаний у закамарках приміщень вичищених під укриття. Згодом прийшло розуміння, що його структура відповідає структурі дійсності, з якою пробуємо собі дати раду.
Звернення до цього матеріалу спричинене переживанням браку мови. Мови вербальної та візуальної, її недостачі для викладу нашого досвіду, браком етичних та естетичних причин такого викладу. Рубероїд – матеріал в надміру присутній у побуті мого дитинства, такий, що увійшов до тактильної картотеки пам’яті. Простори містечок були наповнені недобудовами, застиглим накопиченням матеріалів “що колись згодяться”. Серед них смолистий папір видавався навіть вдячним для дитячих забав та лише до часу: прилипав до одягу й волосся, бруднив усе, з часом руйнувався.
Хибно прийнятий за будівельний, він увійшов у надто багато конструкцій, що мали ж бути тимчасовими. Він надійно приховав запас сподівань на розбудову майбутнього (застарілого взірця). Поки ми були дітьми вони виглядали масштабними. Такий носій тимчасовості дозволяє рельєфніше пояснити наше сьогодні. Заглиблення в цей смолистий матеріал це механізм пам’яті, знайоме тактильне. Це крок назад, що дозволяє окреслити емоційні крайнощі з якими зіштовхуємось у небезпеці, певну поведінкову деградацію, яку проходить особистість в обставинах найбільшої загрози. Межеві ситуації, які переживаємо чи є свідками яких знову і знову: в них рівняємось у відрухах до немовляти: вкрай беззахисного, з оголеними нервами. Тут і повернення в перший відомий тілу стан безпеки – сьогодні потреби дефіциту.
Вирощені в ненадійних крихких системах координат вчимось вибудовувати сталий світ, сталий конструкт.

Частина робіт, включених у проєкт створена за підтримки Українського культурного фонду та Міністерства культури Великого Герцогства Люксембург / Ministère de la Culture, Luxembourg