Виставка Миколи Яковини

Микола Яковина народився в Караганді 1957 р. у родині репресованих галичан, здобув мистецьку освіту у в Києві та Львові. Виставкову діяльність почав 1980 р. Працює у живописі та графіці, робить вітражі. Відомий як політик, що утверджував державну незалежність України, був першим некомуністичним головою Івано-Франківської обласної ради, понад рік виконував обов’язки міністра культури, обирався народним депутатом України 5 скликання.

Є кілька тем, які Микола Яковина розробляє вже впродовж десятиліть. Вони на межі живопису, літератури та політичного позиціювання. Так, позиціювання, але без галасу… Це дивне поєднання в наші часи – в часи після революції авангарду, в часи після всього, коли все сказане і все вичерпало саме себе. ..

Частина творчості Миколи має м’який політичний присмак, хоча разом із тим і м’яку іронію. О, ні, вона не така жорстка, як у Оноре Дом’є чи Вільяма Хоґарта – радше погідна, ледь іронічна.

Для галичанина, а Микола з діда-прадіда є саме ним, абсолютно зрозумілою є м’яка іронія до образу галицького Санта Клауса – цісаря, короля Галичини та Володимирії, великого герцога Буковини Франца Йозефа , який, як переказували ті самі діди-прадіди, правив скільки пам’ятають старі люди – тобто був вічним, вічним «Татком» – «Dad», вічним Сантою кожного галичанина. Звісно, це байка, однак, яка ж домашня, яка затишна. А ще й націотворча, як не дивно…

Чи переосмислення постаті Тараса Шевченка… От Микола і подає Тараса як шотландського воїна – напевне не було в історії більш войовничої зброї, ніж звук шотландської волинки – тому у Миколи Тарас є «Дударем». Ну і про глибину нашого забуття – волинка не чужа і нам, хоч ми про це забули…
Тарас Возняк