Виставка Дмитра Молдованова «Гопакує Чорнобай»

Молдованов художник фундаментальний, послідовний, масштабний, який завжди знаходить тему. Творчий неспокій художника був спровокований безпосередньою близькістю до бойових подій у селі Чорнобаївка, відгомін яких долітав до рибальського поселення Парутине на березі лиману біля давньої Ольвії, де вже декілька сезонів працює художник, тікаючи від міської метушні.

Ця виставка дала авторові змогу – вперше від початку війни та пандемії – приїхати з Миколаєва до Львова. Ця виставка – нагода зустрітися із найкращим сучасним українським наївом на гострому лезі сьогоднення без затримок і очікувань.
Домінують нові роботи, які створені в час війни, але є і добірка з декількох попередніх проєктів, які тепер бачимо по-іншому. Звіряче тепер зовсім людське. Брудне (як Молдованов називає свою картину «Зненацька») тепер епічне й точне. Жертва тепер – це звичайна розірвана або поранена людська плоть без усіляких метафор як на творах «В цьому парку не танцюють бугі-вугі» і «Лишився один кролик» (алюзія на бомбардування вокзалу у Краматорську).

Але чомусь мені багато де вбачається самопортретність Молдованова в різних іпостасях: від впізнаваного образу задумливого сивобородого художника з хвостиком на голові до сумного пса або лева, який воює з коброю. А хто такий цей Чорнобай? Можливо, це сам Молдованов – воїн-супергерой?
куратор, Павло Гудімов