Виставка Бієнале WRO 2019: Human aspect

Експозиція фокусує увагу глядачів на різних аспектах взаємодії людини з технологіями та навколишнім середовищем. Хто виживе після кінця світу: істота, техніка чи технологія? Чи існує шпарина, крізь яку техніка може вислизнути з-під контролю людини? Чи мріють роботи про віртуальних цуценят? А якщо смартфон є сучасним оракулом, і функція автозаміни тексту насправді пророцтвом?
Ці та інші питання піднімають у своїх роботах: Карина Марусінська та Аліція Кєлан (PL), Яна Шостак (BY/PL), Якуб Ясюкевич (PL), Лукас Маркст (AU), Анна Думітріу та Алекс Мей (UK), Фабіан Кюхфус (DE), Есмеральда Космотополус (FR/US), Дані Плуґер (NL), Ніколас Меґре (FR) та Марія Рошковська (FR/PL).

Відкриття виставки 4 жовтня о 16:00.
5 жовтня о 13:00 відбудеться кураторська екскурсія виставкою та зустріч з митцями.

Predictive Art Bot, що відкриває виставку – інсталяція групи DISNOVATION.ORG, нагороджена на цьогорічній бієнале Премією мистецтвознавців та видавців мистецької преси, нав’язує до випадкових операцій, які вже використовувались у мистецтві ХХ століття. Бере в дужки не так постульовану щодо мистецтва оригінальність, а досить критично приглядається самій ідеї штучного інтелекту. Постійно генерує нові мистецькі та кураторські концепції, в реальному часі вибираючи слова із заголовків статей що з’являються на новинних інтернет ресурсах. Уможливлюючи алгоритмічну гру в несподіваних кластерах змістів, що містять потенційність втручання в систему мистецтва – це заклик до підтримки критичної дистанції.

Каріна Марусінська та Аліція Кєлян в дії Tablerror демонструють абсурдність примусу до оптимізації. Невеликі дефекти порцелянового столового посуду, які, згідно зі стандартами контролю якості, дискваліфікують цей посуд з ринку, розглядаючи його як відходи, для мисткинь стає надбанням, доступним для учасників перформативного застілля. Помилка з назви навіть більше стосується неможливості донести справжню природу цієї події за допомогою відеодокументації, ніж до недосконалості порцеляни. Столові прибори та фраґментарну документацію ми оглядаємо через скло музейної вітрини. Вони тут є лише далеким відлунням або слідом події, якій її учасники надали вираз та сенс.

Яна Шостак та Якуб Ясюкевич, чия процесійна, багатофігурна робота Міс Полонії, представлена у Львові відео-інсталяцією Марш, також ставить під сумнів конвенціоналізовані виміри досконалості. Художники ламають систему конкурсів краси, впускаючи сюди вірус непідробної автентичності та чіткої етичної постави: права жінок, меншин, виключених з різних причин, емігрантів та біженців – Яна Шостак – кандидатка на міс – послідовно артикулює як права людини. Якуб Ясюкевич, як імпресаріо і творець кінозаписів, супроводжує її в боротьбі за наступні трофеї. Разом вони використовують кожну можливість медійної присутності щоб іншим чином кодувати поняття краси та роль творця. Однак людський чинник – розхитуваний дофаміновим циклом інтенсивності генерованої соціальними медіа, проявляється також в результаті скасування емпатії та самостійності мислення на користь автоматизованої поведінки та неускладнених ідеологій – популістських чи відверто насильницьких. Медіа-посередництво інформаційного потоку, мерехтливість струменя новин призводить не тільки до атрофії значень, але й до збайдужіння їх адресатів.

Роботи Еммануеля Тюссора та Дані Плюгера орієнтують людську ефективність у відношенні до таких явищ в яких ми покидаємо сферу цінностей, вимикаємо етичні принципи, порушуємо норми солідарності. У відео Сирени / Sirènes Тюссор, використовуючи простий монтажний прийом розкладає (на людські чинники) евфемістичний термін “криза біженців”, представляючи окремих людей, які з гідністю та спокоєм зникають у хвилях бурхливого моря. Таким чином він відновлює людськість анонімних жертв спроб втечі від війни, переслідувань та нестатків.

Дані Плюгер в інсталяції Трава пахне так солодко переводить свій досвід з фронту війни на сході України та публіковані на форумах свідчення ветеранів, які борються з травмою поранення в голову, у свого роду збочену реконструкцію. Інсталяція відбувається як у фізичному просторі, так і використовує засоби віртуальної реальності. Вона створює критичну дистанцію до електронних розваг, в яких так легко тратиться усвідомлення перестрибування від реального досвіду та його технічної симуляції.

Дві наступні праці – Nintendogs Фабіана Кюхфусса та Oракул / Оracle Есмеральди Косматопулос – також займаються питанням захоплення людської агентності (вправності) роботизованими системами та автоматизацією машинного навчання. У веселій інсталяції Кюхфусс робот постійно гласкає віртуальне цуценя. Людина – потенційний власник гри – звільняється від обов’язку співпереживання та турботи.
Косматопулос, використовуючи жест автоматичного вибору наступних слів із підказки автотексту, ілюструє, якою мірою смислові структури мови хапає AI, зворотньо інфікуючи наш природний спосіб спілкування. Кожен мейл який ми надстлаємо, кожне повідомлення написане до близьких нам людей, створює біхевіоральний надлишок, яким невпинно живляться розумні алгоритми. Ефект масштабування цього потоку напівавтоматичних повідомлень надає можливість дистанції та рефлексії.

Експозицію інсталяцій завершує праця Анни Думітріу та Алекса Мея – двох британських науковців та митців, які працюють у напрямі art&science. Aрхеабот: пост-виняткова та пост-кліматично-змінна форма життя / Аrchaeabot: a Post Singularity and Post Climate Change Life-Form – це роботична істота, взорована на найдавнішій відомій формі життя на Землі – археях, що живуть у хімічно екстремальному середовищі. Робота використовує новітні дослідження архей та алгоритмів самонавчання, пропонуючи спекулятивне бачення продовження життя в майбутньому після людини. Створюючи обдарованого штучним інтелектом (а отже теоретично такого що може еволюціонувати), археєподібного робота Думітріу та Мей спрямовують нашу уяву на радикальне майбутнє. На зруйнованій людською діяльністю та вимерлій планеті єдиною формою життя є дивний Археабот, гібрид таких понять життя, як життєво важливе, продуктивне й долюдське zoe , а також bios – змінний, політичний дискурс про життя. При такому підході людський фактор одночасно є непереборно іманентним але також і цілковито усунутим.

Подія в рамках Міжнародного фестивалю аудіовізуального мистецтва ТЕТРАМАТИКА.