Проект «Ослапія +++ Час» Остапа Кривдика

Остап Кривдик за фахом політолог і не здобував формальної мистецької освіти. Його художні досліди розпочалася у 1992-93 роках як забава з цифрами, знаками, зображеннями, образами й текстами. Поступово дитяча гра у війни цивілізацій переросла в послідовну та систематичну художню практику.

Остап розпрацьовує одну єдину тему – на окремих аркушах він постійно відтворює уявний острів-цивілізацію, яку батько ще в Остаповому дитинстві назвав «Ослапія» («Треба бути впертим, як осел, щоб намалювати таку кількість різноманітних об‘єктів»). «Ослапія» – це забава з власною уявою, але в масштабах історії людства.

Проект Ослапія +++ Час об’єднує роботи з 1992 по 2020 роки та рисунки-шкіци, у яких автор шукав власні художні прийоми та мову. Типологія будівель, стилістичні ходи, композиційні рішення формувалися на основі переосмислення зображень найрізноманітнішого порядку – мапи, світлини з будівлями, геометричні першофігури («завжди – суміш кола, квадрату і трикутника»), ефіопський алфавіт, кириличний шрифт, ієрогліфи… Візуальна мова комп‘ютерної гри «Sim City» надихнула на побудову міст, а гра «Цивілізація» додала історичного виміру.

«Ослапія» – це відтворювана олівцем на папері історія епох, що переходять одна в одну, кожна зі своїми технологіями, інститутами, драмами, стражданнями. Ключовий авторський прийом – стирання-перемальовування. Остап не просто творить збірний образ окремого періоду – він його «проживає», вносячи зміни у намальовану цивілізацію доти, доки витримає папір. Таким чином за допомогою стирання-перемальовування вже завершеного рисунку відбуваються війни, вторгнення, революції та еволюції, – символічно здійснюється час.
Те, що автор за фахом – політолог, у цій історії дуже суттєве. Кожен заповнений аркуш, кожна чергова «Ослапія» певною мірою втілює таку собі модель історичної картини світу, як впорядкованої послідовності перспектив, сконденсованої жестом стирання-перемальовування. Стирання можна символічно прочитати як визнання відпрацьованості минулого. Відпрацьоване, – отже, може бути залишене позаду. Відтак є місце для наступного етапу, де сліди від олівця – наче відтиски минулого. Контури стертого об’єкту в обрисах майбутньої будівлі постають як досвіди минулого у символічній формі. Минуле буде засвоєне за умови, що ці досвіди знайдуть свій новий смисл у теперішньому. І так – кожен наступний етап/період… Лише обмеженість фізичного медіума – можливості паперу – лімітують тривалість цієї історії.

Як ти визначаєш/називаєш свою практику? Те, що ти робиш, – мистецтво? Дослідження? Моделювання?
Гра. Все решта – або засоби, або непередбачувані наслідки.

Кураторка проекту – Дарина Скринник-Миська.