З середини мертвого суспільства

Столиця. Для когось вона – море можливостей, океан мрій, проте пара дитячих оченят побачила там лише безодню відчаю. Дві дитини з села у пошуках двох чоловіків своєї померлої матері, а саме – їхніх батьків… Вчора, 23-го червня, відбувся останній кінопоказ «Фестивалю європейського кіно»,його завершила наша стрічка «Мелодія для катеринки» Кіри Муротової. Пересічна історія двох сиріт Альони та Нікіти та абсолютно свіжий погляд на проблему з середини. Карина Кіри Маратової – це суто дитяча гра, лише в епізодах знялось багато відомих акторів, серед яких Рената Літвінова. Саундтрек до кінострічки – це музика відомої рок-виконавиці Земфіри. Кожна з пісень, що лунають у фільмі – слова самотності і закинутості, вони вдало доповнюють сюжет .

Діти приїжджають у столицю і зразу ж натикаються на таких самих, як вони сиріт. Ніякої солідарності і жалю до собі подібних бездомні міські розбишаки не проявляють. Місто навчило цих дітей виживати за всяку ціну, не може бути й мови про жалість. Вони знімають останній одяг з брата і сестри. Подібна сцена і під кінець фільму : дітлахи відбирають всі гроші від Нікіти і кидають його на голодну смерть.

«Мелодія для катеринки» – це погляд на мертве суспільство з середини. Очима дітей показано пустих байдужих людей, яким нема діла до чужого болю. Альона з Нікітою на вокзалі хоче найти свого батька, повз них пробігають сотні людей, але ніхто навіть не зверне увагу на їхні запитання. Потім діти знаходять велику суму грошей, але їх відбирає якась жіночка з дитиною, залишаючи брата з сестрою пухнути від голоду. Навколо дітей вирує гниле, загрузле в своєму теплому болоті суспільство, воно не здатне побачити отих двох нещасних. Для них, ці діти просто непотріб, який викинули на вулицю.

Альона з братом потрапляють в супермаркет. Сестра намагається вкрасти буханку хліба, але муки совісті ніяк не дозволяють дівчинці сховати хліб за пазуху. Натомість, навколо неї купа багатіїв крадуть всякий непотріб за ради власного задоволення, для них це просто гра і маленька дівчина теж така собі екзотична забавка. Дорослі люди без яких-небудь цінностей, а поряд дитина, що мліє від голоду, боїться торкнутись краденого хліба. Згодом Альонку забирає охорона і її приймають за звичайну вуличну злодійку, охорона навіть не хоче слухати її благання, плач за рідним братом. Для них, дівча просто гарна актриса , майстерна брехуха , яку не варто сприймати серйозно. Тим часом Нікіта зустрічає одного добродія. Для цього чоловіка хлопчик-сирота – чудовий різдвяний подарунок для бездітної дружини. Хлопчик так і не попадає під крила багатіїв, він голодний замерзає від холоду на покинутому горищі. Лише труп дитини, нарешті викликає крик жалю в душах кількох випадкових людей.

Мирослава Ляхович