Відгуділо «Славське рок»

Кожен, хто боявся змокнути, змерзнути чи загрузнути в багнюці пропустив один з найкращих фестивалів цього літа – «Славське рок». Ми не довірились прогнозам погоди і всім іншим поганим передбаченням і махнули в село Славське на це веселе дійство.

Наметове містечко знаходилось на острівку посеред села. Всі розклались, розвели вогнище і запросили сусідів «випити разом». Після цього обов’язкового ритуалу, можна було прямувати до сцени. Першими взялись звеселяти публіку гурт «ТаРУТА». Фолькові мотиви, запальні ритми все ж не піднімали до танцю, адже, ще світило сонечко і млявість публіки давалась в знаки. Такий настрій, певне, передався музикантам, бо вони почали виконувати пісню «Колискова», а потім пісню «Маячня», як зазначили самі артисти – справжній гімн пофігізму. Зовсім інший настрій створив гурт «Рутенія». Старші, серйозні мужчини співали патріотичних повстанських пісень. «Сотник Крук» – ця композиція облетіла всі ватри країни, публіка легко похитувалась в такт музики і наспівувала слова. Пісню «Я візьму крісло» вокаліст присвятив воїнам УПА. Наступну композицію «Чорні круки» гурту теж допомагала виконувати публіка. Трохи звечоріло і на сцену вийшли задиристі та веселі хлопці з гурту «Гуцул Каліпсо». Почалась запальна музика, залунали трохи вульгарні тексти. «Гуцул-даркул» – ця пісня підірвала всіх у шаленому танці, «Самогон» і «Золота молодьож» теж не давали встояти на місці. Тепер потрусивши всім тілом під «Гуцул Каліпсо», народ мав змогу гонорово потягувати цигарки під розслабляючих «TABU» – відомий гурт, що прибув з Польщі. Музичний вечір підходив до кінця, багато кого розморили ритми регі від «TABU», а хто просто перебрав, або ж недобрав, тому швидко лягав спати, щоб мати сили добрати завтра.

Другий день фестивалю зустрів , не повірите песимісти, сонечком! Відкрили денну сцену, тому всі бажаючі могли прийти і потрясти головою і всім іншим під такі молоді гурти, як «Ефір», «WashingTones», «Jabberheads», «Jack O’Lenter» та інші.

День наближався до вечора, в повітрі вже висів особливий настрій. Вечоріти почало з «Green Silence». Гурт грав дуже мелодійно і надав якогось загального позитиву. Особливо пісня «Весна» наповнила душевною наснагою. Далі своїми мелодіями продовжили гармоніювати з природою гурт «Горгішелі». Людей побільшало, всі помаленько ставали до танцю. Пісня «Аморе» співалась всіма присутніми, також відома «Пташка», гурт навіть виконав одну зі своїх перших композицій «Стирбаю», що надало досить таки ностальгічного настрою. «Горгішелі» виконали кілька грузинських пісень, які створили особливий колорит. Не дали публіці заснути гурт «Димна Суміш». Ці хлопці майже ламали своїм запалом музичні інструменти. Люди підхоплювали той натрій, божевільно стрибаючи, роблячи несамовитий слем. Далі, трохи дали перепочити гурт «Махіма», своїми мелодійними та мрійливими піснями, гурт дозволив відхекатись перед хед-лайнером фестивалю «Славське рок» гуртом «Мертвий півень». Те, що творилось під «Мертвого півня» важко передати словами, це треба передавати криком і шаленими рухами. Місько Барбара, як завжди бігав по сцені, страшно кривлявся і божевільно здригався у всяких різних шивертах і вивертах свого тіла. Публіка ревіла «Ми помрем не в Парижі …» з пісні «Пам’ятник», кричала « і всі тебе трахають» і взагалі рвалась на мільйон шалених кусочків. Не було людини, яка просто стояла осторонь, кожен трусився, стрибав, казився, верещав і вив від задоволення. Кілька виходів на біс і «Мертвий півень» пішов гульбанити десь в село, а фестивальники розбрелись по наметах, але після такого важко було «зліпити очі», тому через намет чулися співи під гітару, трохи хриплі змучені, проте щасливі і алкогольно затуманені.

Наступного дня до сцени сонних і змучених людисьок запрошували гурти «Веремій»,«Ясон», «Kofei.in» та інші.

Ввечері також була достатньо запальна програма : «Revenko Band», «Nader & Silberruken» та харизматичні «Animals’ Session», «Farben Lehre». Правда, в повітрі вже витав чемоданний настрій, між наметами забігали «стрілки», але, як заведено в останній день фестивалю ні в кого не було не те, що горілки, а навіть цигарок… Ранок зустрів нас густим туманом і сирістю, всі сумирно забились в тісну електричку і поснули. Тільки де-не-де, хтось піднімав голову з думками про шалену забаву , а, може, про такі зоряні-зоряні ночі…

Ляхович Мирослава