Український “Декамерон” у книгарні “Є”

Про український “Декамерон” читачі мали змогу багато чути ще до презентації, бо, згідно з повідомленнями, що ними рясніє інтернет, кілька відомих українських письменників, чиї тексти не ввійшли до збірки, вже висловили про неї свою думку. Юрій Андрухович сказав, що “саме так могла б виглядати сучасна збірна України з літератури”. Андрій Курков вважає, що автори “Декамерону” показують: Україна — драйвова, динамічна й еротична.
Словом, на презентацію, очевидно, були підстави чекати. Тим більше, що презентація обіцяла не тільки розповідь про книжку, а й зустріч із улюбленими письменниками.
Тур презентацій “Декамерону” розпочався 23 квітня. У Харкові та Києві вони відбулись не по одному разу. Львівській презентації випало бути крайньою, тож, як зазначив Сергій Жадан (він же й упорядник книжки), була “спокуса закінчити її швидше”, хоча львівські читачі, яких, окрім Жадана, порадували своєю присутністю Ірена Карпа, Світлана Поваляєва та Наталка Сняданко, судячи з усього, почули таки не менше, ніж читачі інших міст.
Сергій Жадан згадав про те, що цю книжку вже назвали збіркою текстів найкращих українських письменників. “Це не так, — заперечив Жадан, — це збірка текстів найкращих письменників, але найкращих для мене”.
Першою читала Ірена Карпа — в її оповідання “Цукерки, фрукти і ковбаси”, як і в інших текстах, є те, що літературознавці називають “сильним автобіографічним первнем”, тож на презентації можна було дізнатись про те, як Ірена та Галя Карпи малими лазили в дірку у тахті. Для чого — присутні на презентації також почули, але тим, хто у книгарні “Є” 28 квітня не був, варто прочитати книжку й таки відкрити предмет пошуків Карп, коли вони були дітьми.
Світлана Поваляєва вирішила, що текст із “Декамерону” може прочитати кожен охочий після презентації, тож доречніше читати вірші, роздруковані зі свого жж. Оскільки Поваляєва більш відома в амплуа прозаїка, то цього вечора вона була дещо несподіваною, але так само цікавою.
Наталка Сняданко розповіла, як їй було поставлено написати для “Декамерону” певну кількість знаків про любов. Наталка підійшла до цього завдання “з армійською точністю” і написала певну кількість знаків про любов під назвою “Dead-line емоцій”; частину з цієї кількості знаків було прочитано на презентації.
Сергій Жадан також на презентації читав не прозу з “Декамерону”, а вірші. Як відомо, слухати тексти Жадана у поєднанні з його голосом небезпечно — боїшся дихнути і можна задихнутися. Але в такому небезпечному слуханні відчуваєш, що дійсність — цілком пронизлива.
У будь-якому випадку — чи то в “Цукерках, фруктах і ковбасі” від завше щирої Карпи, чи то у жежешних віршах Поваляєвої, чи то в “армійській точності” (навіть тоді, коли йдеться про любов) Сняданко, чи у пронизливості текстів Жадана — була драйвовість, динамічність та еротичність. Залишається зробити висновок, що Андрій Курков був правий. Зрештою, як і Андрухович.