Українське документальне кіно «Бранці» – наважитись на правду

Від 25 лютого у загальнонаціональному прокаті фільм Володимира Тихого – «Бранці». Це нонсенс для нашого глядача, документальний детектив, з героєм, що веде нас крізь всю історію.

Болючі і неоднозначні моменти ми дізнаємося разом з ним – Сашком, студентом-біологом з Харкова. Вся історія побудована навколо подій, що стались на майдані в лютому 2014 року, так, це про розстріли.

В фільмі є ще один герой, той якого вже вихопила для себе політична преса у намаганні зробити сенсаційні матеріали. Іван Бубенчик – снайпер з боку Майданівців в фільмі просто і серйозно говорить про свою історію. Про те, як йому довелося робити вибір – говорить він прямо і відверто, це його позиція. Це його вибір – не ховатися. Найстрашніше те, що ми як суспільство виявилися не готові приймати слова Івана.

Ми передруковували провокативні інтерв’ю з ним, але ми не чули контекст. То все потрібно не переповідати – а дати собі право побачити на власні очі і почути правду. І вже тоді зробити висновок.

Окремо варто говорити про аніматора. В нашому кіноландшафті анімація стоїть окремо – це сильна школа. В фільмі «Бранці» найскладніші епізоди, які технічно не можна було зняти, як документальні – постановочна зйомка зашкодила б фільму – відтворює анімація. Авторкою малюнків виступає Анастасія Тиха, аніматором – Анатолій Лавренішин. Багатьом відомий, як автор мультфільму «Крамниця співочих птахів» – автор, якого знають в світі і трошки і в Україні. Це неунікальна практика – поєднувати документальне кіно з анімацією, але в нашому локальному контексті – можна говорити, що на великому екрані, на таку живу і складну тему – такого ще не було.

Фільм потужно музичний, в ньому звучать пісні гурту «Океан Ельзи», тепер ці пісні потроху втрачають свій універсальний зміст, тепер вони по праву належать тим подіям. Крім знайомих пісень в фільмі можна почути музику українського композитора – Антона Байбакова. Це по-справжньому сильний автор, тим хто не чули про нього варто ознайомитися.

Музика і тема – можуть видатись маніпулятивними. Ми дійсно часто звертаємось до кіно в пошуках певних маніпуляція – аби розважитись – ми шукаємо комедій, аби мати гарний фон для суму – мелодрама. Документалістика – це найблільш близьке до життя кіно. «Бранці» це чесне, хоча і непросте коло емоцій, які важливо відчути і зрозуміти.

Останнім часом часто звучить ідея про заборону російського кіно, книжок. В цьому звучать нотки регресу, проста і всім зрозуміла політика могла б втілитись у підтримці українського кіно. Приходьте дивитися, наважтеся на правду.