У пошуках білого кольору

Мультфільми придумали не для дітей. Просто дорослі знайшли метод покопирсатись у своїй нездоровій фантазії без зайвих сторонніх підозр. У кого це погано вийшло – відзняли добродушні мультфільми для дітей, а хто відважно повитягував свої потаємні фантазії і переживання на зовні, створили короткометражні анімаційні фільми. Такі аніме завітали на черговий кінопоказ Wiz-Art, під назвою «Мульт-Explosion» .
Відкрила показ робота француза Бастьєна Роже «Молоко». Самотній чоловік у великому місті, намагається віднайти втрачену в дитинстві чистоту душі. Фільм виконаний у разючо-барвистих тонах , весь світ заляпаний різними кольорами, наче складений з маленьких кусочків газет і журналів. Чоловік намагається зафарбувати себе і все навколо себе в білий колір, але тільки виходить у світ – він знову покривається фарбами. Та його пошуки недаремні, маленький рай знаходить його сам, забираючи назавжди в білий колір.
Наступний анімаційний фільм «Роберто: Суші» знятий спільно Францією і Японією. Емоційна розрядка після попереднього. Головний герой Роберто – інопланетний пес, який завітав в суші-бар, і веде репортаж з цього закладу, не підозрюючи, якими підлими бувають люди і замість справжніх суші на вітрину ставлять пластмасові. Собачка ломить зуби, але посміхається на камеру.
Кожна людина вростає в своє місто, стає одним із його живих органів, такій людині важко вирватись з міста, а коли вона починає прагнути цього, місто посилає з нею своїх сторожів, демонів кожного з нас, що покидають нас лише після смерті, і тоді починають шукати собі іншого господаря. Про це йдеться в роботі «Terminus» канадця Тревора Кейвуда.
Повчальну історію розповідають італійці в своєму мультфільмі «Одного за раз». Давно затертий сюжет про вівцю, вовка і капусту, але в кінці являється Бог і змінює весь хід подій. Хитрий чоловік залишається сам на острові, без човна і всіх своїх пасажирів…
Ще один канадець Тревор Джіменез, автор «Лимонного пирога» зачіпає тему згубної пристрасті, в його фільмі – це вічне і непереможне бажання поласувати лимонним пирогом, яке обертається головному герою смертю.
Пам’ятати про своє призначення – основна мораль «Дзвонаря» Дастіна Різа. Дзвонар на мить забуває про свою роботу і замість нареченого – скелет, весільний букет ховають у труну, а мертві грають у м’яча.
Берні купує собі ляльку. Він експлуатує її як хоче, бо це лише тіло без голови. Коли ж лялька отримує голову, вона тікає від Берні, побачивши , для кого вона так трудилась. А Берні так і не зрозуміє, що треба було цінувати її тоді , коли була без голови. Головний герой фільму «Лялька Берні» відчує прагнення жити для іншої людини, але її не буде…
Автор «Відкладання» Джонні Келлі доводить нам – все що ми робимо – це відкладання нашого кінця, або ж навпаки – початку іншого вічного життя.
У «Будинку» французьких мультиплікаторів один житель перестає зважати на інших, що призводить до послідовних руйнівних подій. Останній кадр – будинок серед вселенського хаосу. Не співайте голосно, коли приймаєте душ.
Американець Адам Келфі піднімає тему загубленості дітей в цьому непотрібному глобалізованому світі. Його головний герой стає «Місячним хлопчиком», він тікає з дому і застрибує собі на місяць.
Джін Хіен Лау в своєму фільмі «Якби дерева могли говорити» розповідає свою історію життя, але дуже коротко, в основних рисах, бо він впевнений, що дерева не заговорять, і ніхто не дізнається правди.
Здається, сміятись з водіїв не перестануть ніколи, а італійці у своїх «Типах водіїв» навіть спромоглись їх класифікувати.
Ти юний, ти не відчуваєш, що та юність втікає від тебе, як відходять всі твої родичі, і ти не вженешся за ними, бо такий хід подій, ти зможеш хіба вловити момент прощання, якщо пощастить. Історія дівчинки, в якої вмирає бабуся, зображена у роботі «Земля юності».
«Потапич» весела розповідь крізь сльози про ведмедя і його друга, про те, що краще триматись старих друзів, навіть якщо легше подружитись з новими.
За спакованою валізою та природними бажаннями людини окреслили особистість автори аніме «Особливий гість : подорож» та «Нестримне бажання».
Про те, що всьому свій час і про незаперечний хід подій розповідають мультфільми «Гарі» та «Зернятко» на прикладі хлопця, який хотів швидко вирости та зернятка, що проходить шлях всього земного кровообігу.
Неважливо, хто ти багатій чи жебрак, важливо – чи творить твоя душа, чи світиться вона. Аніме «Орігамі» про бабусю-жебрачку, що своїми руками оживляла папір, творила з нього живих істот. Була дівчинка, якій бабуся дарувала свої творіння. Колись дівчинка не прийшла. Бабуся перестала творити , аж поки не найшла біля себе малюнок, де дівчинка тримала її за руку…
Останнім на показі став мультфільм «Вівця на даху» .Жив собі чоловік сірим буденним життям. Одного разу він помітив, що на даху сусіднього будинку приземлилась вівця і зробила там собі хатку. Тим часом всі люди перетворились на тварин і птахів. Чоловік не витримав і вбив вівцю. Все стало знов людським. Того вечора усіх 100 хвилин нас переконували не вбивати вівцю , не злякатись в певний момент і не втекти від фантазії, бо вона і є наш світ, а хто ми без нього – пусті нестримні тілесні бажання…

Мирослава Ляхович