Сто років самотності по-австралійськи – рецензія на фільм «Венеція і секс»

Ми живемо між суцільними починаннями і завершеннями. Декому вдається довше затриматись між тим і другим та трохи більше, ніж іншим, насолодитись спокоєм та ілюзією захищеності, але декому життя не дає можливості розслаблятись надовго. Кінокартина австралійки Міро Білбро починається з того, як головна героїня Венеція (Эліс МакКоннел) випадає з такої ілюзії захищеності: юну поетку несподівано покидає коханий.

«Венеція і секс» – фільм-історія про справжній колапс особистості. Венеція зненацька усвідомлює, що вона нікому не потрібна: ні друзям, в яких своє життя, ні батькові, який переживає лише за себе і не турбується про те,  як живе його донька.

Фільм Міро Білбро варто глянути лише за ради прекрасних діалогів. Недарма критики позиціонують «Венецію та секс» як поетичне кіно. Діалоги героїв дуже ритмічні, мелодійні та філософські – вони нагадують білі вірші. Складається враження, що вся дія фільму Білбро, наче, замальовка трагічної поеми, яку згодом напише головна героїня.

У фільмі відчувається постійна присутність минулого. Насправді, Венеція весь час жила з цим багажем, але тепер вона все частіше залишається з ним сам на сам. ЇЇ неблагополучне дитинство, матір, якій вона ніколи не була потрібна – все це знову повертається. Минуле у своїй кінокартині Білбро зображає як рої мурах, які весь фільм переслідують Венецію.

Ще одна осьова думка фільму – втеча від самотності за допомогою сексу. Венеція починає нікому не потрібний роман з одним із своїх друзів. Проте, палкий секс не позбавляє Венецію від справжнього морального сексу в її голові. Слоган фільму: «Коли ви кохаєтесь – скільки насправді знаходиться людей в кімнаті?». А й справді – скільки чоловіків перебуває в голові жінки, не враховуючи – того, хто знаходиться поряд в ліжку…

Весь фільм Венеція ніби чогось чекає. Вона збирає повну чашу почуттів та страждань і шукає сміливості, щоб оволодіти власним минулим. Адже, минуле – всього лиш історія, котру молода поетка викладе на папір.

Автор: Мирослава Ляхович