Ранковий поцілунок «Мертвого Півня»

Недільний ранок, благодатний час для післяпохмільного сну , а на площі Ринок шнурочком стоять люди – від Ратуші аж до Амфітрити. Того ранку, дугого травня всі справжні львівяни прокидались з «Мертвим Півнем». Дворик Ратуші радо приймав до себе все більше і більше людей, він гомонів, дихав і вирував ще трошки сонними, але такими щасливими і радісними лицями. Нарешті на сцені зявився Місько Барбара. І почалось… Програма була та ж, що й кожного року- всіма напам’ять знані пісні. Спочатку народ розігрівався , а потім зірвався в шаленому підстрибуванні і кричанні на всю горлянку. Лунали «Seven-eleven»,”Ми помрем не в Парижі”, “Поцілунок”, “Літо буде” , “And Everybody Fucks You” та купа інших композицій, що давно закарбувались в наших головах. Народ ревів, витворяв всякі штуки заплутаним волоссям і руками. Барбара згинався у пристрасних конвульсіях на сцені, виспівуючи влучні і трохи вульгарні фрази. Здавалося, під «Мертвого Півня» можна було відриватись вічно, але хлопці таки не на жарт втомились і мусіли йти зі сцени. Отут народ ще більше зірвався і голосно кричав «на біс» так,  що «Півні» повертались на сцену разів п’ять. Потім їх таки відпустили… Закінчився ранок.. Всі остаточно прокинулись… Залишився солодкий настрій ейфорії і щастя…

Мирослава Ляхович