При рості 1.57 м (середній жіночій ріст) і 34 розмірі ніжки (це дуже маленька ніжка), в мініатюрній статурі скупчилась творча енергія космічної сили. Основна робота і сфера діяльності Юстини – реставрація скульптур в Львівській Національній галереї мистецтв. Останні чотири роки вона працювала зі скульптурами Пінзеля. Тепер їх можна побачити в Луврі.

А поза роботою встигла попрацювати з періодичним виданням «Коловорот», як художник-карикатурист. Намалювати соціальний комікс «Маршрутка», видати його і провести персональну виставку. Його можна побачити і придбати в галереї «Щось цікаве».
Юстина також захоплюється аквареллю. Побачити її роботи можна на обкладинках буклетів LvivOnline.

Мій дім – моя фортеця. Фортеця Юстини, як і більшість помешкань і майстерень творчих людей, від підлоги до стелі наповнена надихаючими цікавинками. Все таке саме тепле, мініатюрне та акуратне, як господиня. Стелі тут на висоті чотирьох метрів. По середині на половину в повітрі особистий простір – ліжко і гардероб. Все інше – належить мистецтву.

Про все інше в фотографіях та коментарях Юстини:

Як і про що думають сусіди

З огляду на те, що Юстина не так давно повренулася з Парижу думки, якими вона хотіла поділитись, стосувались цієї подорожі.

Про виставку скульптур Пінзеля
Була повна невизначеність. Ми до останнього моменту не знали коли їдемо, за три дні взяли квитки – і приїхали на монтаж (подорож відбувалась за власні гроші, які мають компенсувати). У нас було 4 дні. Ми практично весь цей час займались монтуванням скульптур. Виглядало це так: Лувр дуже великий музей з серйозною охороною, там для того, щоб перевезти скульптури на верхній поверх треба зробити 10 дзвінків. Щоб скористатися ліфтом, щоб взяти якусь машину треба отримати дозвіл. Тому ми чекали близько години кожну скульптуру, поки її дозволять підняти.
Привозили скульптури, спочатку маленькі. Їх відкривали і робили документацію. Весь процес фотографували, щоб потім так само запакувати (в ящиках для транспортування є спеціальна система кріплень – ред.). Ми сподівалися, що швидко це все зробимо і будемо гуляти Парижем. Але процес монтажу тривав дуже довго. Кожну скульптуру оглядали, потім розставляли всі і думали чи гарно так стоїть. На це пішло чотири дня, часу оглянути Париж не було.

Про реставраційний каламбур
Ми привезли трьох путті (ангеляток), які дуже схожі. В одного – крило так, в іншого якось голова нахилена. В документації вони були названі «путто сидячий», «путто стоячий» та «путто лежачий». Тому під час перевірки документації їх плутали. Так, до мене підійшов наш французький колега і говорить: «Це не та скульптура, це інша». Потім ми їх методом виключення оглядали – викреслювали, наприклад, «путто сидячий», «путто стоячий». Значить цей – лежачий.

Про Рафаеля
В останній день перебування в Парижі мали час роздивитися експозицію в Луврі, це була п’ятниця і він працював до десятої. І ми там попали на виставку Рафаеля: три величезні зали. Цікава концепція самої виставки була. І можна було побачити на одній стіні картину св. Іоана Рафаеля, а біля нього картину да Вінчі, Джуліо Романо. Тобто разом з Рафаелем ще кілька картин Іоана Хрестителя. Це такі речі, які варто побачити в своєму житті.

Про Лувр
Лувр величезний з дуже розвиненою інфраструктурою – є ресторани, книгарні, приміщення для майстер-класів і зали з експозиціями. Там навіть обід у працівників музею триває 2 години. Тому що поки з верхнього поверху дійдеш на цокольний, де є недорогий ресторан, то мине півгодини.
На тому поверсі «мінус першому», де розкопали залишки мурів під скляними пірамідами, ми катались на машинках. Вони для персоналу, щоб перевозити важкі речі.

Про французів
Взагалі французи класні. Але англійська якась у них дивна. Треба дуже вслухатися. Але мене вразило, що в музеї всі знають англійську, крім хіба когось, хто в ресторані працює. Французи не є дуже красивими зовні, але всі мають шарм.

Про Нотр-Дам де Парі
Ми попали на месу. Там так шикарно! Якщо приходиш на месу, то сідаєш в центральній наві на лавочки, якщо турист – то ходиш по бокових навах. Мене вразили дивні сповідальні: там скляні двері (як в офісі), журнальний столик, лампа і священик. І людина може сісти в крісло і сповідатися. Виглядає ніби два бізнесмени зустрілися поговорити.

Автор: Олександра Кущенко