Насичено червоний колір стін, свічки та череп на поличках, рами без картин, ключі та містичні тварини від друга Садана. Тут працює і творить Катерина Мамчур – художниця, і вона ж Єва Mad – тату-майстер. Також на стінах висять «живописи» Каті та її напарниці Марічки. Одним словом – антураж.
На стіні два дипломи – офіційні дозволи для проведення дермопігментації (наукова назва татуювання).
Якщо порахувати по фотографіях, то Єва Mad зробила татуювання для понад 100 людей. Але зробивши раз, клієнт часто повертається. Отож взагалі на тілах людей вже більше 400 її робіт.

Катерина Мамчур (Єва Mad)
Катерина закінчила Львівський коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша (відділ монументального живопису).

Брала участь у виставці «Трикутник», в рамках проекту «Геометрія» Ореста Голубця, що проходила в Музеї Ідей. Також роботи художниці двічі виставлялись на Осінньому салоні в Палаці Мистецтв (2010, 2011 роки). Зараз в планах виставити серію портретів.

Про що думають сусіди

Про тенденції в татуюванні
Загалом ми в салоні працюємо без стандартних ескізів, тобто немає каталогу з квіточками. Ми працюємо індивідуально, людина приходить і хоче якусь тематику або має ідею, щось у певному стилі. Я малюю кілька ескізів, людина вибирає, ми радимось стосовно розмірів, як краще зробити. Зараз переважно чомусь люблять робити всякі написи. Кожному своє.

Про реакції людей
Недавно спілкувалися з австралійцями. І вони сприймають татуювання і професію, як щось звичне і банальне. А у нас люди можуть неадекватно реагувати, коли бачать когось з численними татуюваннями.

Про тату-залежність
У мене татуювання в таких місцях, що в звичайному одязі їх не видно. Тому що я це зробила для себе. Це таке цікаве захоплення, яке психологічно, морально і фізично втягує. Останнього разу, коли мені робили татуювання у мене було відчуття такої легкості. Як кажуть «метелики в животі».

Про «художні штучки»
Мені дають якусь фразу, а я підбираю шрифти. Тому що не кожен шрифт буде красиво виглядати на шкірі і не кожен буде так само добре виглядати в певному місці. Зараз мені найбільше подобаються «дефективні» написи, більш художні штучки. Наприклад, ніби «полинялий» текст, напис зі старої книжки, або літери, які складаються зі стікаючих крапель.

Про улюблене місто та улюблені місця
Якщо мислити глобально, то кожен метр може бути улюбленим. Тому що кожен день певне місце може змінюватись. Я люблю Домініканський собор і парк біля Порохової вежі. Кожного разу, коли я бачу його, він для мене сильно міняється. Я б напевно не хотіла жити в якомусь іншому місті.

Про професійний сленг
Наш знайомий Сашко називає татуювання «портак». Тому ми з Марічкою теж часто говоримо «портак» не залежно від якості татуювання. А машинки називаємо «тачками».

Про само ідентифікацію
Насамперед я себе відчуваю художником, який малює не тільки на папері або полотні. Взагалі татуювання має бути більше художнім. Я ніколи не роблю однакових ескізів.

Про характерні риси
Я весь час собі думала, що в чомусь не допрацьовую. А мені недавно сказали, що людина, яка ставить собі планку все вище і вище – перфекціоніст.

Про себе, що мало кому відоме
В салоні спілкуюся з клієнтами більш так офіційно, оскільки салон – це моя робота. А насправді, поза цим, я більш розслаблена і відкрита.

Про ідеальний вибір тату-майстра
Людина має довіряти мені. Щоб довірити кусочок своєї шкіри. І мені клієнт має хоча б мінімально подобатись.