“Острів Забуваття” та всі наші “забувашки”

Чи часто ви губили свої речі? А свої спогади? І чи ви коли-небудь задумувались куди це все щезає? А от Сінсуке Сато приділив цим роздумам багацько часу і навіть став режисером анімаційного фільму «Острів забуття» в якому оригінально розкрив цю тему. Ця стрічка була представлена в рамках проекту «Азія-кіно».

В основу сюжету японець поклав історію старшокласниці Харуки, у якої померла мама, коли та була ще маленькою дівчинкою. Єдиним матеріальним спогадом про маму було дзеркальце, яке та подарувала своїй донечці. Харука забула про це люстерко, а коли згадала через декілька років, то зрозуміла, що загубила його. Згадала Харука також і казку яку мама часто розповідала в дитинстві, казка була про те, якщо дуже добре попросити та задобрити лисичку яйцем, то вона обовязково поверне втрачену річ. Придавшись роздумам куди діваються усі загублені речі дівчина ненароком задрімала в парку, а прокинувшись скинула випадково ключі з лавки, які ті підібрала дивна тваринка. Харука була просто приголомшена цим маленьким незграбним створінням, яке так її зацікавило і не втрималась аби прослідкувати за ним.
Звісно, просто так ці двоє не розминулися і Харука потрапила на острів забуття разом зі своїм новим другом, який до великого здивування вмів говорити. Острів забуття виявися особливим місцем, туди потрапляли усі загублені речі людей до найменшої дрібнички. Тобто, звісно, самі вони туди не потрапляли їх туди приносили зі світу людей різді дивовижні звірюшки схожі на Тео – нового друга Харуки. Опинившись на острові дівча вирішило не гаяти дармо час та знайти втрачене люстерко.Та це люстерко стало дорогим ще одному створінню – Барону, який був головним на острові забуття, а також дуже злим. Боротьба виявилась насправді дуже запеклою, дзеркальце опинялось то у одних то у інших, згодом стало відомо, що не просто так саме це дзеркальце стало важливим Барону – воно володіло силою з’єднювати усі дзеркала острова, що надало б великої могутності Барону. Серед загублених речей Харука з Тео випадково знайшли ще одну важливу річ для дівчини пов’язану з дитинством – це її плюшевий баранчик Понтик, який на незвичайному острові обрів здатність говорити та відчувати, томущо всередину йому вшили частинку від люстерка. Понтик хоча був маленькою плюшевою іграшкою виявився дуже мужнім та сміливим, він допоміг Харуці відшукати її втрачене свічадо, хоч і поплатився за це своїм життям.
В кінці стрічки Харука і Тео потрапляють в середину дзеркала, яке зберігало усі спогади, такі важливі, але нажаль забуті дівчинкою. Саме тоді вона зрозуміла наскільки важливо цінувати кожну мить, кожну посмішку, адже саме їх ми завжди забуваємо та нецінемо.
Як кожний добропорядний мультфільм цей також закінчується хепіендом, за винятку того, що Харука та Тео більше ніколи не побачаться, томущо кожний повернувся у свій світ.
Звичайна казка, але заставляє чомусь заворушитись в середині кожного і цінувати кожну мить, адже вона неповторна і така важлива. Давайте незабувати те, що нам настільки цінне, те, з чого складається наше життя!

Бухтоярова Юлія