Обличчя світу

Кожен день ми зустрічаємо багато людей. Деякі риси облич закарбовуються в пам’яті і створюють в нашій свідомості якісь свої таємничі образи. Художник Василь Бажай зібрав ці обличчя на своїх полотнах, представлених з 9-го по 18-те квітня на виставці “Портрет” в ар-галереї «Дзиґа». У своїх творіннях Василь Бажай використовує де-конструктивну манеру рисунку в поєднанні з абстракціонізмом. Зображені ним обличчя не мають чітких обрисів – це лише зібрані до купи людські думки та емоції. В очі кидається зарозуміла мармиза, що зверхньо дивиться на відвідувачів. Далі полотно зі скептично зморщеним лицем, у глибоко схованих розкосих очах немає ані найменшої цікавості до світу . Мрійник, його риси майже непомітні, як і саме виконання малюнку, легкі начерки літаючих думок. Змучена,  знесилена,  похилена голова, на полотні наче проглядається терновий вінок, що стискає вкритий потом лоб… Хитре, з різкими рисами лице – сукупність трикутників і неправильних ліній, відображення хитромудрого лабіринту інтриг, в якому легко заблукати самому. Нарешті просто обличчя, чиї риси зрослись з містом, з його шпилястими дахами, овальними рамами вікон та сірістю кам’яних стін. Здається, всі ці обличчя ми десь зустрічали, чи, може, це багатогранне відображення самих нас?

Мирослава Ляхович