Німецьке кіно без стереотипів

Зважаючи на назву кінопоказу «Дуже німецьке кіно» багато хто йшов в Палац Мистецтв з дуже двозначною усмішкою… Проте, як виявилось, команда «Wiz-Art» тонко пожартувала з назвою. Ні, короткометражні фільми таки знімали німецькі режисери, але не зовсім про німців.

Перший фільм «ЧУЖИНЕЦЬ ВДОМА» порушує болючу проблему мультикультуралізму в Європі. Азард молодий мусульманин, сім’я якого не нелегально живе в Німеччині. Одного разу його кохана німкеня пропонує переїхати до Берліну. Азарард без потрібних документів не може цього зробити. Отримавши документи, він прирече на депортацію всю свою родину. Хлопець довго вагається … Його сліпить біле тіло коханки та чудове життя в європейській столиці, проте він «протирає очі» та бачить молодшого брата, батьків, що тісняться всі на одному ліжку. Якийсь момент – кохання бере верх – Азарад «здає» родину правоохоронним органам та отримує документ. Ось приходить час депортації – вся сім’я сумирно спить на ліжку , Азарад підносить до вогню свій довгоочікуваний документ, дивиться, як горить його примарне щастя і моститься на ліжко до сім’ї.

Ще один фільм – історія молодих полячок, матері та доньки . «ВІКІ ФІКІ» комедія з присмаком іронії, а, подекуди, й печалі. Вікторія маленька донька порноактриси, проте мала не робить з того проблеми. На жаль, складається враження, що фільм підтримує стереотип про те, що жінки легкої поведінки в Євросоюзі – лише слов’янки. У фільмі багато, як кумедних моментів, так і вульгарності, навіть елементів порно… Саме ця короткометражка єдина на показі, яка містила хоч якісь стереотипи, що до німецького кіно.
Загалом «ВІКІ ФІКІ» мила картина про дружбу матері та доньки, бо щоб не трапилось – в них своє щастя – вони по справжньому споріднені душі.

Ще одна не зовсім німецька проблема висвітлена у фільмі «РАДЖУ». Німецьке подружжя всиновлює індійського сироту в Калькутті. Одного дня хлопчик зникає … Чоловік довго шукає малого і дізнається, що той насправді не сирота, а крадена дитина, на яку чекають справжні батьки. Раджу таки знаходиться, дружина не тямить себе від щастя. Проте чоловік розуміє, що дитину треба повернути біологічним батькам. У картині тонко зображено чоловічу та жіночу психологію. Жінка знаючи, що дитина не сирота, все одно не хоче її віддавати, нею керує вже не любов, а егоїстичне почуття власності, прагнення задовольнити власне бажання. Чоловік в цій ситуації керується справжньою любов’ю, він таки віддає хлоп’я . Адже любов – безкорисна, вона може бути на відстані, головне – щастя іншої людини…

Ще одну історію любові, власне любові, а не романтичних почуттів розповідає нам короткометражка «ВЕЛИКИЙ ВИНАХІД ҐРЕҐОРА». Ґреґор молодий красень, але йому в тому світі нічого не потрібно , лише аби його кохана бабуся було щаслива. Фільм ламає будь-які стереотипи, що до ставлення німецького суспільства до старшого покоління. Старенька не може ходити, і всі переконують Ґреґора віддати жінку в будинок пристарілих, проте юнак придумає різні винаходи, щоб бабуся змогла ходити. Фінальна сцена фільму – бабуся Ґреґора встає на ноги за допомогою великої кулі. Бабуся не йде – вона порхає над землею, а очі Ґреґора наповнюються слізьми щастя… «ВЕЛИКИЙ ВИНАХІД ҐРЕҐОРА» – то величний гімн любові до старших…

Показ закривав короткометражний фільм «БЙОРН І БЮРОКРАТИЧНІ ПЕРЕШКОДИ». Реальна історія про те, як німецький громадянин потрапляє в абсолютно ненімецькі перипетії: йому не хочуть поновити паспорт, з нього знущається прикордонна служба і в результаті – чоловіка депортують. Ось такий злий жарт над бідним німцем… який потерпів за поневіряння всіх невинних іноземців…

Мирослава Ляхович