Не загубитись дорогою до раю

Кілька людських історій, які піднімають чималий пласт людської сутності, складають в кінокартині Саломонович одне смислове ціле. У стрічці Ані Саломонович ми бачимо суміш інстинктів та пороків. Один чоловік намагається насильно повернути скривджену ним жінку, інший пропадає від залежності до азартних ігор – дурить і обкрадає власну сім’ю; художниця, що малює ікони, від яких їй потрібні лише гроші…

У такий холодний світ без цінностей абсолютною долею випадку вривається біженець з Молдавії. Виявляється, він їхав до Іспанії, де, на його думку, ще не забули, як вірити в Бога… Проте, мандрівник потрапляє в провінційне австрійське містечко.

Цей подорожній єдиний, хто хоче вирватись на волю від всього людського болота та чорноти душевної. Знову ж таки, завдяки випадку, біженець зустрічає на своєму шляху священика та допомагає йому в реставрації костелу.

Здається, режисерка має на увазі, що в цивілізовану Європу прийдуть люди з бідніших країн, проте з багатшою душею і візьмуться за їхню духовність.

«Прибулець» весь час марить Іспанією, власне в його уявленні – це земля обітована, рай.

Навколо нього ламаються життя, всіх цих людей тягне до низу безвихідь, розпач, бажання поневолювати та мстити. І, може, подорожній навіть хоче їм чимось допомогти, проте він продовжує дивитись в небо та мріяти про рай, а люди все вмирають від без виході та злості. Йому з ними таки не по дорозі…

Мирослава Ляхович