Нассер ламає колесо долі

Митець споглядає світ як барвисті малюнки з казкової книги, для нього кожен рух чи звук має майже магічне значення. Очима такого митця ми бачимо історію Нассера Алі в прекрасній кінокартині Вінсента Паронно та Маржан Сатрапі «Курча з чорносливом».

Талановитому тегеранському скрипалеві на його ж очах розтрощили інструмент. Нассер Алі починає рахувати дні до своєї смерті, бо жити йому немає сенсу. Лише на цій скрипці він міг грати.

Нассер Алі має дружину та двійко маленьких дітей, проте вони живуть, наче,  в паралельному до нього вимірі, тільки музика є для Нассера реальністю. Скрипаль абсолютно не пристосований до життя. Ця типова особливість творчих людей досить явно проглядається у фільмі Паронно та Сантрапі. Далеко не аматори в трагічних сюжетах, обоє режисерів і в цій картині дуже майстерно зображають метання творчої душі.

Музика Нассера Алі народжується з самого серця, адже майстерно грати він починає лише після трагічного кохання з красунею Іран. Ні Нессер, ні його кохана не знаходять в собі сили перечити долі, і весь свій жаль та палкі почуття нездійсненого кохання Нассер ховає у скрипку, тому кожна нотка на цьому інструменті завойовує людське зачудування.

Матьє Альмарік, відомий нам з фільмів «Турне» та «Метелик і скафандр», в героя-скрипаля вкладає всю свою пристрасну натуру: його нервові невпевнені рухи , уривчастий тихий голос і постійно відсутні в реальному світі, проте такі виразні палкі очі – чудово передають весь характер головного героя.

«Курча в чорносливі» не можливо описувати словами – це картина лише для візуального сприйняття, вірніше – милування. Окрім барвистої кольористики та мальовничих пейзажів, фільм зачаровує своєю хаотичною, але чуттєво правильною побудовою сценарію . Сюжет починається з кінця, історія головного героя переплітається історіями його дітей , дружини та коханої.

У картині існує два світи : прагматичний світ дружини, сина Нассера та казковий світ фантазій, де перебуває головний герой. Дружина Нассера назавжди руйнує зв’язок між цими паралелями, коли розбиває його скрипку. Нещасна не витримує байдужості чоловіка і зганяє злість на інструменті.

Згодом світ мрій, який поглинув Нассера забере до себе і його доньку, яка попри намагання матері – не житиме звичайним життям, а палко кохатиме і потім помаленьку помре від згубної пристрасті. «Курча з чорносливом» виглядає як своєрідна ода декадентству – хворобливі ідеї, занедбаність душ, творча криза на фоні густого цигаркового диму… його ж , мати Нассера (Ізабелла Росселіні), називає їжею для душі.

Коли Нассер прощатиметься з життям, дружина приготує його улюблену страву – курча з чорносливом , проте він не зверне увагу на останню спокусу цього світу. Нассер вперто чекає ангела смерті, який вже розгорнув до нього чорні крила.

Давня тегеранська приказка говорить : “Якщо колесо долі не крутиться по-моєму – я зламаю його”. Нассер вперше в своєму житті зважується на вчинок.

Мирослава Ляхович