Моральний секс від Жанни Лабрюн

Сірість, роздуми та печаль залишись після перегляду картини «Особливі стосунки». Цей показ фестивалю «Кіно:жіночий стиль» став оглядом проблем та сумнівів втомлених від життя людей.
Аліса перетнула межу бальзаківського віку. Вона проститутка зі стажем, проте зовні елегантна красива жінка. Своєму ремеслу вона віддається з натхненням, адже кожного її клієнта чекає костюмована та майстерно зіграна вистава. Режисер фільму Жанна Лабрюн намагається змалювати проституцію як своєрідний вид мистецтва. Очевидно, головна героїня отримувала задоволення від своєї «творчості», проте настав період розчарувань. Жінка розуміє, що потрібно щось змінювати. До змін тягнеться герой другого плану, психолог зі стажем, він враз усвідомлює, що йому самому потрібна допомога. Негаразди в сім’ї, розчарування в роботі штовхають його в обійми жриці кохання Аліси. Ці дві загублені душі намагаються вилікувати один одного.
У фільмі Жанна Лабрюн чітко зображає комплекс неповноцінності своєї героїні, наскільки б Аліса не тримала себе впевнено – вона все ж таки носить клеймо зневаги(епізод в психлікарні, де Аліса викрикує лікарю, що її не хочуть допомогти, бо вона проститутка).
Насправді, під маскою зрілої красуні Аліса ховає втомлену стару жінку, яка боїться не знайти себе в цьому світі. Загалом в кінокартині проглядається ідея пошуку себе. Герої сумніваються, роздумують та займаються «моральним сексом», на звичайний – вони вже не здатні.
Аліса звертається до різних психологів, але вони її відмовляють у допомозі; нарешті жінка приходить до психлікарні. Психлікарня, як один з ключових образів, кожен герой знаходиться у власній божевільні.
Гнітючий настрій доповнює музичне оформлення картини. Складні класичні мотиви, пронизливі звуки скрипки, тихі сумні оркестрові мелодії. Десь в середині фільму звучить заїжджена композиція «Non je ne regrette rien».
Операторська зйомка подібна до того, наче хтось крадькома, збоку спостерігає за героями, щоб не заважати їхнім роздумам.
Все-таки фільм залишає надію, адже герої в кінцевому результаті знаходять собі місце в житті. «Особливі стосунки» такий собі шматок екранізованої буденності, яка дає надію на краще.
Мирослава Ляхович