Мінімум-Максимум

У галереї «Дзиґа» відбулося відкриття арт-проекту «Мінімум-Максимум» 8 червня у Львові у галереї «Дзиґа» відбулося відкриття арт-проекту «Мінімум-Максимум», у межах якого представлено роботи молодих митців-провокаторів Івана Небесника, Олега Сусленка та Руслана Тремби.

Сьогодні, з відстані часу, нескладно оцінити ситуацію занепаду, де в наслідок постмодерністського позбавлення стержня панує нав’язливий нігілізм, що доводить візуальну культуру до стану смітника і позбавляє її оригінальних рис. Не дивно, що такий підхід витісняє шляхи мистецтва у чужі йому русла. Мінімум-Максимум – це відмова від ґламурного ексгібіціонізму, заради повернення художньої вартості твору.

Іван Небесник у живописному циклі «Властивості речовини» пропонує розглянути абстрактну картину, як метод вивчення реальності. Горизонталі котрі тримають одноманітний ритм – виказують властивості рідини, чи апелюють до полоси панорамного пейзажу, ставлять акцент на співвідношенні глобального та локального при творенні смислового ряду картини.

Олег Сусленко – використовує засоби інсталяції для критики соціуму, де, за його словами, брудна пляма на стіні (у сільському клубі чи десь у іншому місці) в інтерпретації простаків перетворюється у нерукотворний святий образ на «місці з’яви» і заставляє переживати містичний катарсис. Автор додає, що таким чином, проявляється несвідома потреба людини у абстрактному символі.

Руслан Тремба пропонує розглянути базові скульптурні прийоми, як безпечний вихід із потреби у сексуальному вивільненні. Композиція «Громадська мастурбація» отримує забарвлення псевдо-функційності, тут скульптура стає засобом для очищення внутрішніх конфліктів, хоча б у межах виставкового простору і в якості жарту.