Льодовикова епоха настає влітку: Природознавчий музей відкриває експозицію з мамутом та носорогом

Вперше за кілька останніх десятиліть відвідувачам будуть представлені унікальні експонати – доісторичні мамут найвеличнійший і носоріг волохатий. Більш ніж 20 років вони були недоступні для публіки та потребували реставрації.

Зали Державного природознавчого музею були відремонтовані й оснащені сучасними мультимедійними технологіями. Для зручності людей з обмеженими можливостями встановлено новий ліфт. Виставка «Льодовикова епоха: Повернення мамута до Львова» стане першою в новій постійній експозиції «Симфонія життя».

Знайшли мамута і волохатих носорогів в озокеритовій шахті у селі Старуня (Богородчанський район, Івано-Франківська обл.). У 1929 році науковцям пощастило знайти добре збережені рештки давньої флори та фауни льодовикової епохи. Усі ці знахідки стали важливим джерелом для реконструкції середовища та клімату плейстоценової тундри. До речі, у колекціях музею зберігаються 608 пробірок із плейстоценовими тваринами та флористичні рештки, знайдені біля мамута.

У 1930 році – видано перші результати досліджень старунських знахідок у монографії «Другий носоріг з надр Старуні та характер його оточення», цього ж року праця вийшла англійською мовою. Більше того – спеціально для публікації результатів досліджень заснували перше у Жечі Посполитій палеонтологічне видання під назвою «Старуня» (тут публікували матеріали про знахідки не тільки з цього села).

Мамути – рослиноїдні тварини. У часи останнього льодовикового періоду ці гіганти знаходили достатньо їжі у тундростепах, їх ще називають мамутовими преріями. Трав’яний ярус тундростепу складався переважно із злаків, а не з мохів, як у сучасній тундрі. Незважаючи на великі морози взимку, за коротке спекотне літо у тундростепу встигало відрости рясне різнотрав’я. Сонячна суха осінь перетворювала його на «сіно на корені», яким харчувалися мамути та інші травоїдні тварини упродовж довгої зими. Постійні холодні вітри із льодовика, промерзання ґрунту і холодний сухий континентальний клімат перешкоджали розвитку деревної рослинності.

«Мамонт» чи «мамут»?
Звичніше сьогодні для нашого вуха слово – «мамонт» походить із мов народів Півночі, а саме від мансійського слова «манґ онт», воно поширилось на інші мови (наприклад англ. Mammoth), до нас прийшло через російську мову і закріпилось тільки у 50-х роках минулого століття у зв’язку із примусовою русифікацією. Перша україномовна праця, в якій у назві вжито слово «мамонт», датована 1960 роком (Гарутт В. Є., Перовська С.Г. «Знахідка черепа мамонта в Запорізькій області»). До цього часу українські науковці користувалися номеном «мамут» – давньоруська форма назви, сучасні дослідники теж надають перевагу використанню саме цього слова у наукових публікаціях.

Ілюстрація: Mauricio Antón