Літературний фестиваль – оголошуємо відкритим!

15-го вересня, ввечері Львівський філармонійний зал гомонів різними мовами, адже відкривався 5-тий Міжнародний літературний фестиваль.

Зустріч вела поетка, видавець та актриса Мар’яна Савка. Звичайно, перший день Форуму дався в знаки – пані Мар’яна час від часу затиналась та видавала якісь неточності, але враховуючи спеціально неофіційний формат вечора – такі оказії здавались до місця.

Далі зі сцени пролунали привітання від Анни Коваль, Грицька Семенчика та інших більш-менш офіційних осіб.

Нарешті на публіку вийшов відомий всім Юрій Андрухович. «Секс символ» – зазначив англомовний дубляж з-за сцени, нівелюючи його поетичними заслугами. Публіці це особливо прийшлось до вподоби , не заважаючи численність помилок цього закулісного перекладу. Отож, залунав низький та спокусливий голос Андруховича, поет згадав нетихим, злим словом «і радіо, і телебачення, і пресу…. і всі бандитів». Ні, не подумайте, ніякого політичного контексту – одна нещасна любов…

Далі ми так і не побачили поета з Сінгапуру, за те послухали розважливу поезію Богдани Матіяш. Поетка, щоб не зраджувати традиції минулого форуму, прочитала вірш про Бога зі своєї нової збірки «Розмови з Богом».

В образ поетеси одразу ввійшла ведуча Маряна Савка і прочитала свій білий вірш, наступним був львівський поет та перекладач Остап Сливинський, романтичний настрій вірша і звичайно його неперевершений голос.

Потім на сцену по черзі виходили іноземні гості Звонко Каранович з Сербії, Марко Погачар з Хорватії, Аміран Свімонішвілі з Грузії.

Поет Янус Кодал з Данії змалював нам справжні короткометражний фільм з нарізками образів і кадрів, вірш мав назву «Сut», що в перекладі з англійської так і буде – різати.

Доктор наук з лінгвістики і звичайно поетка Анна Агілар-Амат з Каталонії взяла публіку своїм надзвичайним шармом і щирою усмішкою, попри те, що читана нею поезія була доволі важка та сумна.

З великим запалом читав гість з Азербайджану – Ельчин Іскандерзаде, Ігор Губерман з Ізраїлю – представляв публіці свої віршовані гуморески, Дмитро Кузьмін з Росії – похмурий вірш про дійсність.

Довершити вечір вдалось київському гурту «Даха Браха». Незвичайно одягнені виконавці, оригінальне виконання автентичних українських пісень, звичайно, музика, що поглинула собою весь зал. Здавалось, що до цього гурту ніхто і не виходив на сцену.

Ляхович Мирослава