Короткий метр про рішучість, ілюзорність та виживання

У перший день жовтня цінителі кіномистецтва зібрались у Палаці мистецтв на перегляд короткометражних фільмів Манхеттенського фестивалю.
Хто запізнився, той якраз вгадав з початком кінопоказу, адже, з невідомих причин розпочали на годину пізніше…
До уваги глядачів представили фільми з різних країн світу. Одною з найпомітніших короткометражок – британська під назвою «Спостерігач», режисера Макса Маєрса. Більшість людей у своєму житті насправді не діють, а значить зовсім не живуть. Головний герой Маєрса – представник оцієї пасивної маси, він годинами сидить у кафе та спостерігає за офіціанткою. Одного разу Джош – так звати хлопця – попадається під руку професійному злодію. Авантюрист сподобав собі годинник хлопця і вирішує зробити рівноцінний обмін : він просить в Джоша незначної допомоги в авантюрі з машиною, а натомість пропонує конверт з грішми. Хлопець довго вагається і нарешті зважується. Злодій того і чекав, він тепло прощається з хлопцем і радить таки запросити офіціантку на побачення. Злодій йде, а юнак опам’ятовується без годинника і грошей, зате він користується вже нарешті власним скарбом – рішучістю; офіціантка не дає конкретної відповіді, але це вже не важливо…
Ще одна помітна картина на фестивалі мексиканця Едуардо Коваруббіаса Діаса – «Метро». Звична історія мексиканських мігрантів: хлопчик і мужчина пробираються через кордон до Сполучених Штатів. Їх ловить прикордонник, старший жертвує собою і дає можливість втекти малому, проте хлопчик , провівши ніч наодинці з чужиною, сам здається прикордоннику…
Далібор Матаніч, хорватський режисер , автор дуже образної роботи під назвою «Вечірка». Ти прокидаєшся зранку, навколо рідні тобі люди, друзі, ти з ними їдеш на прогулянку і мрієш, щоб цей день ніколи не завершувався… Головна героїня фільму насолоджується кожною миттю дня і думає, що так буде вічно… Потім в голові мелькає зруйнований будинок, хрести зі знайомими фото на них … Знову ранок, вона прокидається і починає усвідомлювати – де був сон, а де була дійсність, і що від того сонячного дня залишились лише білі кам’яні хрести…

Ляхович Мирослава