Кордони людяності

Він – молодий фінський капітан Фон Мунк, приїжджає в маленьке містечко Корельської області, щоб будувати кордон між соціалістичною Росією і незалежною Фінляндією. 1918 рік, багато людей, відчуваючи можливість «щасливого життя» в соціалістичній Росії, намагаються втекти у Фінляндію . Картина Лаурі Тьорхенена «Кордон 1918» – історія провінції, яка змальовує трагедію двох народів. Фон Мунк бере на себе відповідальність за сотні людських доль. Він вирішуватиме – кому перетинати кордон, а кому вертатись назад і отримувати «свинець в серце». Капітан заставляє всіх чинити справедливо і чесно, але хіба можна говорити про які-небудь чесноти, коли під знаком питання твоє власне життя.

Крім уроків жорстокості молодий капітан отримує урок справжнього почуття. Кохання до вчительки Марії допомагає капітану чуйніше ставитись до кожної людини, яка перетинає кордон. Одна із фінальних сцен фільму –це вбивство Марії на очах в капітана. Все дуже просто – вона виявилась зрадницею, нареченою «червоного злочинця», вона не заслуговувала змилування.

У фільмі чітко показана суперечка поглядів, з одного боку – молода фінська генерація, яка прагне збудувати свою незалежну державу, з іншого – наївні соціалісти , що хочуть жити в одній великій соціалістичній сім’ї без кордонів, навіть не усвідомлюючи, на яке рабство вони себе прирікають. Режисер змальовує парадокс : фінські соціалісти, мріють стати росіянами, а росіяни хочуть за все на світі потрапити у Фінляндію.

Ще одна чітка лінія у фільмі – поділ суспільства на аристократів та бидло. Насправді нема кордонів – є лише вищі і нижчі люди – ось єдиний «кордон». Тому підтвердження –дружба, що зав’язується у Фон Мунка з головою червоної армії, гарнізон якої стоїть по той бік кордону. Зображені стосунки між дворянами , людьми з одного світу, і не важливо, що їхні підлеглі вбивають одне одного – ці двоє знаходяться по іншу сторону «кордону».

Людський фактор – виступає як ключовий персонаж. Режисер однаково зобразив звірства як фінів, так і росіян. Безмежна жорстокість, в деяких випадках навіть не обдумана – спільна біда обох сторін. Багато неправильних кроків і помилок ціною сотень життів, але хтось робить їх дорогою до незалежності, а хтось – шляхом до нової імперії.

Мирослава Ляхович