«Кінолев-2011» : український погляд

Останній день фестивалю «Кінолев-2011» потішив нас роботами українських режисерів. Організатори фестивалю намагались доказати загалу, що український кінематограф ще не зовсім помер.
Тому відкривала вечірній сеанс «Кінолева» відома робота Марини Вроди «Крос», що цьогоріч отримала найвищу нагороду на Канському фестивалі.

Сірі краєвиди, ліси, сквери, школи та закинуті дитячі майданчики. Розмита зйомка з ракурсу спостерігача. З нікуди в нікуди біжить група молодих людей, проте один випадає із гурту, а саме – його звідти просто викидають. Цей хлопчина продовжує бігти далі, на шляху зустрічаються інші люди, вони всі схожі на його попередню компанію. Появляються нові почуття – самотності та відчуженості. Ці почуття дають зрозуміти юнаку, що він так чи інакше біжить по колу – світ не зміниться. Символічно зображується інший юнак в надувній кулі, який борсається в каламутній річковій воді; на нього споглядає головний герой у фінальній сцені фільму.

«Дощ» наступний фільм молодих українських талантів. Картина атмосферна, автор просто затягує нас в хату двох старих людей, в їхнє убоге існування, хоча тут існує своєрідний затишок. Одного разу цей затишок порушується, після страшної зливи старі не можуть знайти одне одного. Фільм завершується спільною вечерею – можливо десь тут і заховалась любов – проста і банальна, що часто виражається в брутальних словах, проте живе…

Ще одна картина «Іконопис» або «Пікторграф» суцільний колаж з чорно-білих фотокарток. Наче хтось сів до камери з великим сімейним альбомом, але тут історія не лише однієї родини, а цілого Гуцульського регіону . На фото то весілля, то похорони, молоді постаті змінюються тінями згорблених старих. Залишається лише пам’ять, що живе в ремеслі тих людей. Власне герої фільму зберігають всі традиції в іконописі. Час минає, залишається рукотворне чудо, і в ньому той, хто його сотворив.

Розбавила вечір документальна стрічка Івана Канівця “Тризуб Нептуна”. Цікаві нарізки історичних фактів про поборників української культури в Севастополі у міжвоєнний період. Фільм вдався навіть дуже до місця, адже останній день кінофестивалю збігся зі святкуванням Дня Незалежності.
Мирослава Ляхович