“Кабінетний” спомин про Шевченка

10 березня у літературній кав’ярні «Кабінет» була мистецька розмова присвячена Тарасові Шевченкові. «Читання поезії – це одна з  можливостей переломити хліб з померлим», – такими словами розпочав цю символічну зустріч модератор літературних посиденьок Юрій Кучерявий. Присутні цінителі творчості Кобзаря бесідували на тему «Шевченко і богема».
Спровокував  дискусію  прокуратор «Бу-Ба-Бу» Віктор Неборак. «Такий атрибут, як богемна львівська кава, Шевченко оминає у своїй творчості, – пояснює поет. – Зате у його писаннях є ознаки традиційного для української нації алкогольного бунту. Звичайно, горілка і шинок  не мають нічого спільного з високомистецькими діяннями».
«Шевченка запрошували на численні обіди не через богемність, а тому, що він умів забавити оточення. – висловилася львівська поетка Мар’яна Кіяновська. – До Тараса ставилися, як до розповідача історій. Він спілкувався з богемою через тих людей, які були для нього важливими, а не тому, що душею належав до цього середовища».
Серед присутніх також прозвучало роз’яснення самого слова богемність. Всі погодилися з тим, що це, насамперед, художницька сфера мистецтва. Є такий собі неписаний закон: якщо ти справжній художник, то ти обов’язково у богемі.
Також велася бесіда про вивчення Шевченка у школах. Колись багато чого було заборонено. Українська інтелігенція, а особливо молодь, радо читали приховане, невідоме. Зараз, коли все дозволено, знання про Шевченка-поета обмежуються кількома віршами. А от про Шеченка-людину взагалі мало хто щось знає. «Шкільна програма рефлекторно відторгує від Кобзаря молоде покоління», – пояснив Віктор Неборак.
Дещо підсумував дискусію поет і драматург з Тисмениці Олег Лешега. Богема, на його думку, це гарні екзотичні квіти, які не задумуються про свої плоди. А те, що Шевченко інколи випивав, не має ніякого надрозумного пояснення. Все просто: вино – потреба для художника. Таким чином він поглиблює свої кольори. Але, як би там не було, література – це набагато сильніший наркотик, ніж алкоголь. І Шевченко від цієї пристрасті був безсумнівно залежний. Невиліковно залежний.

Ірина Павлюк