Французький поцілунок весни

Останні оранжеві вогники сонця ховались за гострими кутами будинків, лабіринти вузьких вуличок, де легко зустрічаються погляди, нашіптували потаємні бажання. Оці
флюїди весняної закоханості підхопив ресторан-клуб “Атмосфера”, де 24-го березня в рамках фестивалю “Французька весна в Атмосфері” показували стрічку «Французькі цілувальники». Того вечора планувався перегляд картини драматичного характеру “Мої зірки і я”, та організатори не захотіли вбивати настрій закоханості теплого весняного вечора і запропонували до перегляду фільм «Французькі цілувальники» .
Романтична комедія з натяком на арт-хауз про двох школярів-невдах . Юні хлопці у пошуках задоволення свого лібідо потрапляють в непристойні та кумедні ситуації, мріють про секс і дівчат, наввипередки хочуть встигнути на любовному фронті. Фільм своєю відвертістю трохи пахне дешевою американською комедією, але з французьким шармом вульгарність вдало подається, як відвертість. Неоднозначно здивував переклад фільму: окрім часткового галицького акценту , у фільмі траплялись росіянізми.
У стрічці самоутвердження хлопців відбувається тоді, коли вони нарешті починають романтичні стосунки з дівчатами. Успіхи в особистому житті створюють їх як мужчин, як особистостей з конкретними цілями в житті. Правда, Ерве, головний герой, не лише самореалізовується і набирається досвіду, він також переживає перше кохання з однокласницею Авророю. Стосунки розвиваються дуже неспокійно, і в кінці кінців – розпадаються. Ерве, вже наче досвідчений в сердечних справах, успішно спокушає інших дівчат, але дуже швидко усвідомлює, що кохає лише Аврору. Та вже запізно…Аврора не хоче про нього і чути, але сталось головне – хлопець набрався досвіду, відчув себе чоловіком і тому, він повністю готовий йти вперед і завойовувати світ.

Мирослава Ляхович