Чи настане в нас час хризантем?

Ми якось звикли до фастфуду в кіно і це не тільки про попкорн і пепсі. Це про те, що ми більше йдемо в кіно на щось таке, щоб не напрягатися. Комедію якусь чи бойовичок. Так, щоб події на екрані мелькали настільки швидко і динамічно, Не знаю точно, чи є такий термін, але фільм «Час Хризантем» можна віднести в категорію повільного кіно, котре переносить нас у свій внутрішній світ і де поряд з кадрами на екрані паралельно виникають свої кадри в голові.

— Десять Савичів значить. Тобі не здається, що малювати на п’ятисотці людину, котра пропагувала не матеріальні цінності є блюзнірством?
— Ги, не знаю.
— Ти не знаєш хто такий Сковорода?
— Гетьман якийсь?

Приблизно такий діалог можна почути на початку фільму Дмитра Мойсєєва «Час Хризантем». Це вже друге кіно після «Таких Красивих Людей», котре ми теж рекомендуємо до перегляду.

Ольга протягом фільму намагається осягнути втрату близької людини і переосмислити життя. Вона подорожує не тільки красивим осіннім Києвом, але і в середині себе, повертається в минуле, відкидає загально прийняті норми, котрі б здавалося мали приносити щастя, та несуть лише смуток.

Дев’ятого числа дев’ятого місяця в Японії святкують свято Хризантем. Це час, коли потрібно переосмислювати минуле і намагатися цінувати прості звичайні речі. Сам Дмитро сказав в передачі Кіно з Яніною Соколовою, що фільм на нього теж вплинув і він теж багато чого переосмислив в собі так само як і героїня фільму і навіть на деякий час переключився з кіно на столярство.

— Які у вас плани на майбутнє?
— Жити!

Такий діалог теж зустрінете в стрічці. Сподіваємося що до своїх планів на майбутнє ви включите перегляд фільму «Час Хризантем». Кіно транслюється в «Плантеі Кіно», сеанс о 18:15