Боулдерінг у Львові – скельна підготовка

Фестиваль Меллоблокко відбувається щороку на початку травня в італійських Альпах, збирає більше 1 000 учасників зі всього світу. У цьому фестивалі четвертий рік підряд беруть участь українські спортсмени.

З боулдерінгу проводяться, як серйозні змагання рівня Чемпіонату Світу та Європи для професійних спортсменів на штучному рельєфі, так і великі міжнародні фестивалі на природному камінні для всіх любителів, не залежно від рівня їх спортивної підготовки.

Найсильніші та найвпертіші з людей навчилися підкорювати гори, піднімаючись на все більш високі та більш складні вершини. Так народився альпінізм.

А дехто не обминув своєю увагою навіть невисокі камені, намагаючись піднятись і на них. Може спочатку це і було просто розвагою та додатковим тренуванням для альпіністів, але тепер лазіння по каменях стало цілком самостійним видом спорту і має власну назву – боулдерінг.

Існує дві версії виникнення боулдерінгу. За однією з них боулдерінг придумали в американському штаті Колорадо в містечку Боулдер, навколо якого розкидані камінні глиби до 6 метрів заввишки. Звідси ніби і назва «боулдерінг» від англійського слова boulder, що означає «валун». Друга версія: боулдерінг народився у французькій місцевості Fontainebleau, яку називають «Меккою боулдрінгістів» через величезну кількість гарних різноманітних каменів. Як би там не було, а цей вид спорту досить успішно розвивається і поширюється на різних континентах, збираючи все більше прихильників.

На відміну від скелелазіння по високих скелях, у боулдерінгу не використовують мотузку та металеве спорядження, тільки спеціальне взуття – скельні туфлі – та магнезію для рук, схожу на той білий порошок, яким користуються гімнасти та штангісти. Відсутність мотузки дає спортсмену відчуття більшої свободи рухів. Для організації страховки достатньо спеціального мата (сrash pad), який розкладається під маршрутом, та досвідченого напарника.

Мета болдерінга – залізти на вершину каменя, його суть – вирішити поставлену перед собою проблему, навчившись володіти своїм тілом. Це складне силове лазіння, що вимагає великого напруження та концентрації.

Звичайно, кожного дня не можливо їздити на скелі для тренувань, навіть не в кожні вихідні літом вдається вибратись за місто, тим більше взимку та в дощові осінні дні. Для того, що б не втрачати майстерності, спортсмени тренуються на спеціальному скелелазному тренажері у закритому приміщені цілий рік у любу погоду. Але всі ці виснажливі тренування «на фанері» потрібні лише для того, що б підготуватись до подолання складних маршрутів на живих камнях.

У Львові існує два скелелазних стенда. Один належить гірському клубу «Екстрем», а на займаються вільні болдерінгісти :). Адреса: вул.Вахнянина, 29, Центр Творчості Дітей та Юнацтва «Погулянка», секція скелелазіння (перший поверх.). Вівторок, четвер з 18:00.

Автор статті та знимків Олександра Северина